Читати книгу - "Зневажаючи закон"

155
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 53
Перейти на сторінку:
Ми зо два рази зустрічалися, перемовились кількома словами. Знаю лише, що він пенсіонер, інвалід, здається, сухотник. Вдома у нього завжди було спокійно, ніяких скандалів, до нього майже ніхто не приходив. Чи, може, я не помічав?.. А скарг на цього я також не отримував.

— Він тут мешкає менше року, — ствердив капітан, переглядаючи паспорт Уража. — Отримав квартиру через житловий відділ?

— Так. Перед ним тут мешкала одна бабуся, але вмерла. Потім оселився він.

— Мав ордер?

— Здається, мав… — знітився сержант. — Я досі не цікавився; розумієте, в мене важка дільниця, мушу перш за все займатися тими, хто завдає найбільших клопотів. А таких тут безліч..

Група зробила все належне. Опечатала двері, замки яких здивували Кренглевського як кількістю, так і витонченістю роботи. Квартиру, що виглядає, як підпільний шинок чи лігво алкоголіка, так не замикають… Однак, оскільки труп не було знайдено й живісінький господар міг з'явитися будь-якої миті, капітан передав ключі двірникові й доручив йому: якщо з'явиться Ураж, то нехай прийде до комісаріату.

Кренглевський поїхав до палацу Мостовських[9] і застав там майора Щенсного й шефа.

— Знайшовся той зелений «фіат»! — радісно повідомив Щенсний. — У ньому є сліди крові, й навіть свіжі.

— Зажди-но, — капітан перебіг поглядом донесення, — а що, як тим «фіатом» вивезено Уража?

Кренглевський розповів про все побачене в квартирі на Празі й додав, ніби хтось із мешканців помітив, як вночі з подвір'я виїжджала зелена машина, а саме в такій машині: двірник не раз бачив Уража.

— Труп у машині не знайдено, — сказав майор. — Але все Свідчить про те, наче в ній везли поранену або й мертву людину. Ага, там ще знайшли закривавлену чоловічу сорочку… — А звідки вам відомо, що саме це й є той розшукуваний «фіат» з покришками від «Лади»? — недовірливо спитав Кренглевський. Щось занадто легко все збіглось — наче підстроєне.

— Ну, точно нам, звичайно, невідомо. Але опис схожий: зелений «фіат», прим'яте праве крило, пооббиваний правий бік, майже нові покришки і, що цікаво, нові фари. Так наче власник нещодавно їх змінив. А пам'ятаєш, інженер Вишновський розповідав про особливі фари, чи то датські, чи шведські? Припускаю, що вбивця Мрозіка змінив не лише номери, а й фари.

— Хвилинку! — капітан збуджено підхопився. — Це б свідчило, що саме Ураж убив того хлопця! «Фіат» — його машина! А тепер убито самого Уража…

— Помста?

— Стривайте, хлопці. Не гарячкуймо, — застеріг Данилович. — Ми дуже докладно вивчили оточення Данієля Мрозіка. Серед його знайомих не було пенсіонера Уража. А якщо вже дійшло до вбивства, то вони мусили знатися. Щенсний, треба ще раз порозмовляти з батьками Мрозіка. Доведеться вам, хлопці, — він поглянув на офіцерів, — поєднати обидві справи. Доберіть собі ще кілька помічників. На нас чекає сила-силенна роботи. — Він трохи подумав, потім звернувся до Кренглевського: — Ну, в чому справа? Що тобі не до вподоби?

— Сліди, — буркнув капітан. — Й отой розгардіяш у його квартирі. Технік твердить, ніби сліди черевиків несправжні. А тіло? Якщо вони кинули машину біля лісу, то що зробили з тілом? Не помітно, щоб десь копали?

— Ні. Але тіло могли кинути в річку. Ось, подивися! — Щенсний розклав на столі знімки. — Берег стрімкий, до води сім метрів. Зараз там шукають, виловлюють сітками. Є й аквалангіст.

— Я їду на Прагу. Хочу сам подивитись.

Вони поїхали втрьох, бо розповідь Кренглевського зацікавила й майора Щенсного. Зрештою, вони все одно мали працювати разом, коли вже справи було наказано поєднати. Взявши в двірника ключі, бо Ураж так і не з'являвся, вони зірвали печатку на дверях.

— Ти бач, які замки! — вигукнув Щенсний. — Або він тут щось переховував, або чогось панічно боявся. Може, це скупник?

Вони ввійшли до квартири; Три пари пильних очей ковзали по меблях, стінах, плямах крові, по скалках посуду й розпанаханому матраці.

— Що в тих мішках? — спитав Данилович.

— Дрантя, стара білизна, зношені черевики, — відповів Кренглевський. — Наче в лахмітника.

— З сусідами розмовляв?

Капітан знизав плечима:

— Спробував. Але ніхто не бажає говорити. Це одна зграя. Дві проститутки, підпільна шинкарка, двоє злодюжок з ринку… Решта залякана, це літні хворі жінки. — Він глянув у вікно й додав: — Саме в цьому сквері спалили «нису» із служби руху й покалічили сержанта, вмирає в шпиталі. У хлопця струс мозку, чотири ребра зламано, розбита нирка, та й ще багато чого… Кляті злодюги!.. Й лише один — пам'ятаєте? — лише один чоловік, старий партизан, кинувся сержантові на допомогу. А його поцілили каменем у скроню…

Капітан зблід, він дивився на сквер, наче заново переживав ту подію. Щенсний поклав йому руку на плече. Деякий час панувала мовчанка, потім полковник глухим голосом промовив:

— Я його знав. Він був у моєму підрозділі, носив кличку Сміливий. Набагато старший за нас усіх, колишній вчитель. Чудова людина! Після війни працював у школі на Охоті, потім вийшов на пенсію. Мав «Віртуті мілітарі»[10], «Партизанський хрест» і хрест «За відвагу». — Данилович зітхнув і додав: — Коли його вбили, йому саме виповнилося сімдесят один рік. Він до кінця лишився Сміливим…


* * *

Пізніше капітан Кренглевський не раз думав, що вся справа, позначена криптонімом «Пенсіонер», була не лише «дивною», як висловився сержант-дільничний, але й дуже заплутаною.

Коли разом із Щенсним вони підсумували все, про що досі довідалися, то виявилось, що сумнівів не викликають лише два факти: вбивство Данієля Мрозіка і зникнення Якуба Уража. Неодноразові зустрічі з батьками Данієля, його товаришами по роботі, родичами й знайомими в столиці та Старосюлках давали однакові наслідки: ніхто не знав Уража, ніхто ніколи не бачив, щоб Мрозік зустрічався з тим пенсіонером, ніхто навіть не чув од Данієля такого прізвища.

Можна було вважати, що ці двоє не зналися. Разом

1 ... 38 39 40 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зневажаючи закон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зневажаючи закон"