Читати книгу - "Вигнанці"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ніхто не перешкодить нам, — задихаючись, промовив він. — Я поспішив сюди, бо дорога кожна хвилина. Король нічого не казав вам?
— Нічого.
Вона скочила на ноги. Обличчя її було таке ж бліде, як і братове.
— Настав час діяти, Франсуаза. Спокій та енергія — ось властивості характеру, завжди притаманні Мортемарам. Не дожидайтесь удару, а збирайтеся з силами гідно його зустріти.
— Що сталось?
Вона силкувалася говорити звичайним тоном, але тільки шепіт вилетів з її засмаглих губ.
— Король збирається одружитись з мадам де Ментенон.
— З гувернанткою? З удовою Скаррона? Це безглуздя!
— І все ж правда.
— Одружитись? Ви сказали одружитись?
— Так, він хоче одружитися з нею.
Монтеспань презирливо сплеснула руками і зареготала голосним, гірким сміхом.
— Вас легко налякати, брате мій! — промовила вона нарешті. — Ах, ви не знаєте вашої сестри. Певно, ви більше цінили б мої сили, коли б не були мені братом. — Дайте мені день, тільки один день, і ви побачите Людовіка, гордого Людовіка, коли він навколішках благатиме мене простити образу. Чуєте? Він неспроможний розбити пута пристрасті, що зв'язують його. Мені потрібен лише один день, щоб повернути його до себе…
— Але у вас не буде цього дня.
— Як?
— Шлюб відбудеться сьогодні вночі.
— Ви збожеволіли, Шарль!
— Я певен у цьому.
Кількома уривчастими словами де Вівонн переказав сестрі все, що знав. Вона слухала його з суворим обличчям, все міцніше й міцніше стискуючи руки. Але він сказав правду про Мортемарів. У жилах їх текла кров борців, і момент сутички був для них розквітом сили. В міру того як мадам де Монтеспань слухала оповідання брата, ненависть, більша ніж розпач, сповнювала п душу, і вся її вроджена енергія закипала бажанням боротьби.
— Я піду до нього! — промовила вона, прямуючи до дверей.
— Ні, ні, Франсуаза. Повірте мені, ви загубите все, коли зараз підете туди. Караулові дано суворий наказ нікого не пускати до короля.
— Але я наполягатиму, і мене пропустять.
— Ні, сестро, це цілком даремно. Я говорив з офіцером, наказ найсуворіший.
— Я доб'юсь негайного побачення.
— Ні, ви не підете! — він заступив спиною двері. — Я переконаний, що це даремно, і не хочу, щоб моя сестра стала посміховищем двору, намагаючись вдертися в кімнату людини, яка відштовхує її.
Щоки де Монтеспань спалахнули, і вона нерішуче зупинилась.
— Якби в мене був тільки один день, Шарль, я певна, що мені вдалося б повернути його знову. Тут діяв чийсь інший вплив, може, цього всюдисущого єзуїта або високомовного Боссюета. Один, лише один день, і я розіб'ю їх каверзи. Хіба я не бачу, як вони малюють картини пекельного полум'я перед очима короля, наче дратують бика червоним факелом? О, коли б я могла перемогти їх усіх сьогодні ввечері! Ця жінка, о, ця проклята жінка! Хитра гадюка, яку я відігріла у себе на грудях! Ах, я швидше погодилася б бачити Людовіка мертвим, ніж одруженим з нею! Шарль, Шарль, треба перешкодити цьому шлюбові, неодмінно зупинити його. Я віддам усе, все на світі, щоб перешкодити йому.
— Що ви дасте, сестро?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вигнанці», після закриття браузера.