Читати книгу - "Невинна для мажора, Ольга Суниця"

Розділ 19

-        Я не хочу, щоб ти сварився через мене з братом, - досить серйозно говорю.

Ми сидимо в дорогому ресторані і чекаємо замовлення. Я трохи нервуюсь, бо такі місця не відвідувала ніколи і здається, що в цей інтер'єр не вписуюсь. Стас виглядає розслабленим, наче риба в воді. Таке місце точно для нього.

-        Я не збираюсь з ним сваритись, - байдуже відповідає. Здається сцена в коридорі його зовсім не зачепила. - Побіситься трохи, поображається і перестане. І взагалі, що це він собі придумав? Буде вирішувати, чи бути нам разом чи ні?

-        А ми разом? - наважуюсь запитати.

Дуже хочеться знати, чи серйозно він говорив про дівчину. Ми хоч і займалися сексом, але це не гарантія справжнім відносинам. А якщо врахувати його незвичні стосунки з Ліною, то все можна очікувати.

Стас дивиться на мене зацікавленим поглядом і нахиляється ближче.

-        А ти, як хочеш? - хитро посміхається. - Як скажеш, так і буде.

Його відповідь мене не дуже влаштовує.

-        Прямо ж таки, - хмикаю і теж нахиляюся до нього, спираюся на стіл ліктями. - А якщо я вимагатиму, щоб ти одружився зі мною після всього, що витворяв сьогодні у ліжку.

Уважно спостерігаю за його реакцією, але він ніяк не показує хвилювання. Лише зіниці розширяються, а губи розтягуються ще в ширшій посмішці.

-        Тоді мені прийдеться стати твоїм чоловіком, - з легкістю відповідає. - Але вважай, те що я робив з тобою, буду мати право продовжувати на законній основі. А то були лише квіточки. Скільки ще є різних поз і місць, де цим можна зайнятись.

-        Ти тільки про секс і думаєш, - понижую голос червоніючи. Не хочу, щоб нас хтось почув.

-        Поруч з тобою інакше не можу. Я  хочу тебе постійно. І здається, цей голод ніколи не втамую.

Відводжу погляд від його хтивих очей. Навіть за столом у ресторані від нього віє жаром і бажанням.

Офіціантка приносить замовлення і я з полегшенням переводжу подих. На деякий час ми відволікаємось від гарячих розмов і я лише в голові прокручую все, що між нами відбулось за день. За такий короткий час відбулись шалені зміни в моєму житті. А Стас, котрий ще вчора був просто шефом, тепер мій коханець. Від цієї думки біжать мурашки по тілу.

Після вечері, коли ми опиняємось в машині, Стас тягнеться до мене за новою порцією поцілунків. Він такий ненаситний, здається йому завжди мало. І руки його жадібно вивчають моє тіло. Приємно відчувати себе бажаною і потрібною, тому мимоволі посміхаюсь новим відчуттям.

-        Що смішного? - дивується Стас, відриваючись від моїх вже припухлих губ.

-        Нічого, - качаю головою. - Просто мені подобається, як ти мене торкаєшся.

Зізнання дається нелегко і я знову червонію. Не звикла говорити про такі речі з чоловіком.

-        Ти не уявляєш, як мені до вподоби, - палко шепоче. - До віку це б робив.

Він знову хоче мене поцілувати, але мелодія телефону все перериває. Стас роздратований, що йому завадили, відповідає на дзвінок. Після короткої розмови вимикає телефон і важко зітхає.

-        Треба заїхати у клуб, вирішити деякі питання.

-        Добре, - погоджуюсь і помічаю, що він напружений. - Якісь проблеми?

Стас заводить машину і розгублено дивиться на мене. Зараз він думками зовсім не тут.

-        Все гаразд. Як завжди, - спокійно відповідає і я йому вірю.

Через п'ятнадцять хвилин ми вже паркуємось біля бару. Поки Стас іде в кабінет вирішувати справи, я направляюсь відразу до залу, де, як завжди гамірно і повно народу. Проходжу повз столики, за котрими сидять чоловіки і проводжають мене поглядом. Не звертаю на них уваги і оглядаюсь навколо, шукаю подругу. Та ніде її не бачу, тому йду до барної стійки. Як тільки я присідаю, уважний Костя помічає мене і миттю опиняється поруч.

-        Привіт, як у тебе справи? – запитує.

Дивлюсь на його стурбоване обличчя. Знаю, що він має на увазі, впевнена, у барі всім відомо, що сталось зі мною вчора.

-        Нормально, - знизую плечима і відводжу погляд, даю зрозуміти, що не хочу зараз про це згадувати. - Камілу не бачив?

-        Тільки що ходила поміж столиками, - Костя хаотично бігає поглядом по залі у пошуках дівчини, але так її і не знаходить. - Може в туалет пішла.

-        Піду перевірю.

Він хоче ще щось сказати, та я розвертаюсь і йду. Так, розумію, ще не один день буду ловити на собі збентежені погляди колег. Не хочу, щоб мене жаліли, адже все минулось і найгіршого не сталось.

В кінці коридору бачу Камілу і поспішаю їй на зустріч.

-        Настю, що ти тут робиш? Хіба ти не повинна бути вдома, відпочивати? - дивується подруга і прискіпливо роздивляється мене. - Чи може Стас змусив вийти на роботу, після всього, що сталось?

Вона жмурить очі, а я сміюсь з її занадто серйозного вигляду.

-        Ні, я на хвилину. Ми були в ресторані, коли йому подзвонили, що треба приїхати у клуб.

-        То ви нарешті зблизились? - її очі тепер виблискують цікавістю.

-        Трохи, - ніяковію. - Якщо чесно він мені дуже подобається.

-        Я й не сумнівалась. Між вами іскри літають, - вона переминається з ноги на ногу і заглядає мені за спину. - Слухай, потім поговоримо і ти все мені розповіси. А зараз мушу йти, в нас завал, а офіціанток мало. Таню і Ліну Стас звільнив, заміни ще немає.

Вона збирається йти, та я хапаю її за руку.

-        Хочу подякувати, що заступилась за мене, - щиро говорю. - Стас сказав, ти добряче провчила Ліну.

-        Так, я їй повисмикувала трохи патли. Якби не Стас ще й би очі повидирала, - агресивно шипить. Каміла може бути жорсткою, коли треба. - Те що вона вчинила немає прощення. Стерво знала, що не втримає мужика і взялась за гидкі методи. Я не стрималась, коли побачила задоволену посмішку на її морді. Вона навіть не шкодує.

-        Колись життя її покарає.

-        Надіюсь вона нарветься на гіршу ніж я, - Каміла блискає білосніжними зубами. - А ти не бери в голову. Насолоджуйся Стасом, він непоганий чоловік. Впевнена з вас вийде гарна пара.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍