Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

Something Awful, молоді люди витрачали купу часу, ліплячи до стокових картинок підписи у фотошопі й закільцьовуючи смішні гіфки, щоб справити враження на однолітків. Тоді ж сформувався радикальніший форум 4chan, і мемотворення перемістилося туди, набувши відповідних рис підліткової жорстокості. Одна з груп на 4chan доклалася мемотворчими вміннями до просування президентської кампанії Трампа 2016 року — зокрема в розділі «Політично некоректне», відомому як /pol/. Цей проєкт назвали «Великою війною мемів». Багато хто просто вправлявся в публічному тролінгу, але дехто спокусився можливістю реального впливу. Анонімні картинки популяризували коміксову персонажку Жабку Пепе — неоднозначний символ, що втілював то Трампа, то альтрайт, то білий націоналізм. Найуспішніші меми потрапили у фейсбук, де здобули масову аудиторію 263.

Як і у випадку з Контрфактуальною спільнотою, погані ідеї знаходили прихильників і нарощували силу в інтернеті. Єдина відмінність у тому, що обивателі, які наосліп захищають Асада чи Путіна, вірять, ніби несуть у світ добро, тоді як тролі долею людства особливо не переймаються. На 4chan панує дух іронічного нігілізму, заснованого на ідеї потворності й безглуздості життя. Якщо ви бодай щось сприймаєте серйозно, то станете об’єктом для глузування, хай навіть це «щось» — зброя, наставлена вам в обличчя.

Роберт прочесав злиті дописи з геймерського чат-додатку Discord, куди вже теж дісталися неофашисти. Після Шарлотсвілла альтрайт-середовище пустило нові пагони: групи на кшталт «Горді хлопці», «Молитва патріотів», «Антикомуністична дія» заперечували свій войовничий фанатизм, називаючи себе захисниками свободи слова і традиційних цінностей, оплотом проти радикальних лівих. Однак це була не вся правда.

У злитих приватних дописах Роберт виявив згадки про «приховування своєї міці» — ішлося про те, щоб маскувати свої справжні погляди, аби не відвернути від себе маси. В одному з чатів засновник «Антикомуністичної дії» писав: «Чому б не створити націоналістичну партію? Можемо пообіцяти збільшення військових видатків і захист кордонів, щоб привернути консерваторів. Пообіцяти фінансування науки й освоєння космосу, щоб привернути натовпи з реддіту 264, а для ліваків — загальнодоступну медицину. [...] Ми просто приховуємо свою міць» 265.

Ці чати з Discord оприлюднив лівий спільнокоштовий медіаколектив Unicorn Riot, і вони виявилися золотою жилою. Роберт проаналізував, як 75 людей прийшли до радикальних поглядів. Цю тему фашисти обговорювали особливо завзято, докладно розповідаючи, коли і як саме «обрали червону пігулку». Ця метафора походить із фільму «Матриця» 1999 року, де головний герой мав обрати: ковтнути червону пігулку і побачити шокуючу реальність, у якій люди є несвідомими рабами, — або ковтнути синю пігулку і повернутися до благодатного невігластва. Для ультраправих «обрати червону пігулку» означає відмовитися від соціально прийнятних поглядів. Як-от повестися на історію про єврейську змову задля геноциду білих, яку в цих колах називають «єврейським питанням» 266. Типовий шлях до радикалізму був такий: зацікавленість Трампом — залученість у Велику війну мемів — 4chan — неофашизм.

Один учасник чату розповідав, що раніше він був профеміністом і зневажав Трампа за расизм, але хотів самостійно зрозуміти цього кандидата, після чого дійшов висновку, що лідер республіканців — не такий і расист, а ідеї в нього хороші. Він прийшов на реддіт-форум «Наш Дональд», щоб дивитися тамтешні меми, почав активно підтримувати Трампа, потім цей підфорум йому набрид, і десь за місяць до виборів він дістався розділу /pol/ на 4chan. Нацистські меми здалися йому дурнуватими, проте смішними, він почав і сам уживати «іронічну» расистську лексику та зрештою повірив, що в цих мемах є-таки правда і рух проти білих справді існує. І ось він став білим націоналістом 267.

Майже всі «прозрілі» учасники цих чатів — чоловіки, проте є й поодинокі жінки з винятково крайніми поглядами: таку ж закономірність виявляють демографічні дослідження ультраправого середовища 268. Понад половина із 75 фашистів стверджують, що «червону пігулку» знайшли в інтернеті. Найчастіше згадують ютуб, зокрема канал Карла Бенджаміна, відомого під ніком «Саргон Аккадський», — британця, який здобув популярність завдяки відео, в яких засуджує феміністок і виступає проти імміграції та політкоректності. Також вплив мали відео Алекса Джонса з InfoWars. Багатьом відгукнулися Джонсові заяви про всесвітню глобалістську змову, хоча антисемітизму, на їхню думку, йому бракувало. «InfoWars чудово підготували мене до єврейського питання, більшість фактів у них правдиві, просто там змінені імена» 269, — писав один з учасників 270.

Однак соціальними медіа зростання радикальних настроїв не обмежується. 27 жовтня 2018 року 46-річний чоловік влаштував стрілянину в піттсбурзькій синагозі, під час ранкового суботнього богослужіння. Одинадцятеро загиблих, шестеро поранених — один із найтрагічніших нападів на єврейську громаду в історії Америки. Нападник спілкувався в додатку Gab, такому собі ультраправому твітері: репостив матеріали Fox News і меми, які виражали захоплення генералом Авґусто Піночетом. Цей диктатор правив у Чилі в 1973–1990 роках і був відомий тим, що за його режиму політичних дисидентів викидали з гелікоптерів. Неофашисти зробили «смертельні польоти» мемом і почали носити футболки з обіцянками «безкоштовно покатати на гелікоптері» лівих.

Здавалося, білий супремасизм поширився в мережі недавно, але, як виявив Роберт, за ним тягнувся цифровий слід у кількадесят років. Ключовою фігурою руху був Луї Бім — техасець, який пішов до армії США під час В’єтнамської війни, служив кулеметником на гелікоптері, а згодом згадував про «радість убивати ворога». Він культивував ненависть до комуністів і уряду США, вступив у Ку-клукс-клан. У 1980-х Бім започаткував дві акції, що мали довготривалий ефект. По-перше, він писав про «безлідерний опір». По-друге, 1984 року, коли доступ до комп’ютерів був іще вкрай обмежений, він створив онлайн-форум «Арійська вільна мережа» 271. У тогорічному бюлетені KKK Бім писав: «Уявіть один комп’ютер, до якого під’єднані всі лідери і стратеги патріотичного руху. Потім уявіть, що кожен патріот у країні має доступ до цього комп’ютера, щоб скористатися всіма накопиченими знаннями і мудрістю лідерів. Скажете, “може, колись”? А що як уже сьогодні?» 272. Так він оголосив про створення Арійської вільної мережі, яка настільки випередила свій час, що навіть доксила людей, публікуючи адреси й телефони єврейських і лівих організацій, а також «зрадників білої раси» 273.

Тридцять років по