Читати книгу - "Українське письменство"

Без защитительных речей.

Переклад (у вид. 1908 р. не позначений) дуже близький до ориґіналу, як то можна побачити з першої строфи:

Мій гріх тяжкий, мій домисел злочинний Суди, суддя, та напрямки, хутчій, Без вигадок, без хитрої личини, Без фарисейських лицедій.

Пропущена у Старицького одна строфа ориґіналу — і то, здається, не на гірше для цілої речі («Тяжелою работой я разбита, / Но знаешь ли, в душе моей на дне / Тягчайшая из всех улик сокрыта / Любовь к родимой стороне»)[236].

Взагалі в перекладах анонімів та другорядних поетів Старицький виявляє літературну виразність, що значно переважає аматорську техніку первотворів. От його «Потайні ученики» —

Мы были там. Его распяли, Ми там були… Його розп’яли, А мы стояли в стороне, А ми дивились оддалі И осторожно все молчали, Та обережливо мовчали Свои великие печали І в глибині душі ховали Храня в душе своей на дне. Свої незважені жалі. Его враги у нас спросили: До нас присікались словами: «И в вас, должно быть, тот же дух, — Повинно й ви тії ж руки, Ведь вы его друзьями были!..» Адже ж були його друззями».