Читати книгу - "Українське питання"

травня 1935 р. в примiщеннi Палати Громад парламенту Великої Британiї за iнiцiативою Англо-українського комiтету вiдбулися публiчнi слухання, присвяченi ситуацiї навколо України. Ланселот Лотон виступив iз доповiддю, яка мала промовисту назву «Українське питання» i згодом була опублiкована вiд iменi комiтету.[14]

Ознайомлення з текстом доповiдi вказує не лише на очевидну симпатiю, яку Л. Лотон виявляв до українцiв, але й на глибоке знання ним багатовiкової iсторiї українського народу та реального становища, в якому вiн перебував в першiй третинi ХХ столiття. Доповiдь складається iз змiстовного iсторичного екскурсу до витокiв формування української нацiї, розгляду основних етапiв її боротьби за самовизначення та власну державнiсть, глибокого аналiзу тогочасного стану українцiв в складi рiзних європейських держав та полiтичних комбiнацiй навколо українського питання.

Чимало оцiнок та висновкiв Лоутона є надзвичайно несподiваними з огляду на те, що сформульованi вони були дiячем, котрий за своїм походженням жодним чином не був пов'язаний з Україною та українською нацiєю — настiльки виразно вони поданi з проукраїнських позицiй. Парадоксально, але для «стороннього» погляду Ланселота Лоутона абсолютно ясними були такi складнi та дражливi питання, якi не лише тодi, але й навiть в наш час нерiдко є предметом полiтичних спекуляцiй — питання власної нацiональної iдентичностi українського народу та його глибоких iсторичних коренiв, своєрiдної ментальностi, традицiй i культури, поворотних моментiв iсторiї.

У доповiдi Л. Лоутона вказується на несправедливий щодо українцiв характер Версальської системи мирних договорiв, якi закрiпили розчленування України пiсля Першої свiтової вiйни. Вiдкрито говориться про польсько-українське протистояння в Схiднiй Галичинi в 20-х — 30-х рр. ХХ ст. та полiтику полонiзацiї українського населення, що тодi проводила польська влада. Говорячи про масовi репресiї бiльшовицької диктатури проти українського нацiонального руху на територiї СРСР, Л. Лоутон стверджує, що «страшний голод, який спустошив Україну» в 1932–1933 роках, мав спланований характер i був складовою частиною цих репресiй.

Пiдсумовуючи, британський журналiст робить висновки:

«Українська нацiя — це реальнiсть, яка має пiд собою принаймнi тисячу лiт автентичної iсторiї. Жоден народ не боровся так тяжко, як українцi, щоб утвердити свою незалежнiсть; українська земля наскрiзь просякнута кров'ю».

«Було б лицемiрством заперечувати, що незалежнiсть України так само важлива для нашої держави, як i для спокою в усьому свiтi. Проблема надто довго iгнорувалася — просто тому, що розглядати її, а тим бiльш намагатися вирiшити — справа дуже клопiтна. Але ця проблема, що має глибокi й заплутанi iсторичнi коренi, сьогоднi набула безпрецедентної гостроти… То який сенс зображувати мир, коли миру немає? Його й не буде доти, доки українська проблема не знайде належного вирiшення».

Наприкiнцi 30-х рокiв ХХ ст. грозовi хмари над Європою досягли критичної межi. Протягом 1938 р. нацистська Нiмеччина приєднує до себе Австрiю i домагається згоди провiдних європейських держав на приєднання пiвнiчної частини Чехословаччини. Пiвденнi райони Чехословаччини були переданi Угорщинi. В серединi березня 1939 р. вся територiя Чехiї та Моравiї, а також Карпатської України були окупованi нiмецькими та угорськими вiйськами. Як держава Чехословаччина перестала iснувати. Для багатьох полiтикiв та аналiтикiв стало очевидним, що в Європi наближається новий великий перерозподiл сфер впливу та нова вiйна.

На тлi цих драматичних подiй Ланселот Лоутон намагається в черговий раз привернути увагу громадськостi та офiцiйних чинникiв Великої Британiї до українського питання. 1 лютого 1939 р. вiн виступає з великою доповiддю на засiданнi членiв Близько- i Середньосхiдного товариства, яке вiдбулося в Лондонi. Текст доповiдi пiд промовистою назвою «Україна: найбiльша проблема Європи» був опублiкований на сторiнках журналу «Схiдна Європа та сучасна Росiя».[15]

За своєю структурою та змiстом ця доповiдь близька до виступу Ланселота Лоутона на засiданнi у Палатi Громад у 1935 р. Разом з тим, вона мiстить бiльш детальнi iсторичнi екскурси в минуле українського народу, демонструючи знання автором широкого кола наукових праць та джерел з iсторiї України. Розвиваючи свою тезу про iснування української державностi в минулому, Л. Лоутон видiляє три основнi iсторичнi перiоди, коли, на його думку, на територiї України iснували тi чи iншi форми української держави: добу Київської Русi; козацьку добу; перiод Першої свiтової вiйни та першi повоєннi роки. Особливу увагу при цьому вiн придiляє СРСР, акцентуючи увагу на протистояннi росiйського централiзму, що спирався на бiльшовицьку iдеологiю, та виявiв стихiйного, глибоко закорiненого в українському суспiльствi нацiоналiзму, що на думку Л. Лоутона пронизував українську iнтелiгенцiю та українське селянство. Особливо цiкавими є спостереженння Лоутона щодо ролi українського селянства як головного носiя українського нацiонального духу та державницьких традицiй: «Українцi — селянський народ… Сьогоднi селяни всiх країн домагаються поцiнування i поваги до себе. Тож цiлком природньо, що в наш час українське питання повинне вийти наперед i що цей селянський народ має виховати поколiння енергiйних молодих провiдникiв. Коли ранiше я зупинився на вiйськових якостях їхнiх предкiв, то робив це для того, щоб показати, що українцi мають великi бойовi традицiї».

Аналiзуючи можливi найближчi устремлiння нацистської Нiмеччини, Ланселот Лоутон зробив передбачення, що однiєю з головних цiлей наступної нiмецької експансiї буде Україна з її унiкальними ресурсами та географiчним становищем.

Пiдбиваючи пiдсумки, Л. Лоутон закликав офiцiйний Лондон пiдтримати Україну й українцiв у їхнiх прагненнях до свободи i висловив переконання, що такi кроки вiдкриють новий шлях для розв'язання багатьох європейських проблем, схожих на українськi. Майбутнє Європи Ланселот Лоутон бачив у рiвноправному та демократичному спiвiснуваннi новопосталих, малих i традицiйних великих європейських держав.

«Якою має бути позицiя Великої Британiї? Наша позицiя, я вважаю, — писав Л. Лоутон, — повинна бути та, що й в українцiв. Ми повиннi стояти на боцi України i на боцi кожної держави, яка готова допомогти їй на прийнятних для неї умовах. Іншими словами, ми повиннi прагнути того самого рiшення, якого бажає сама Україна. І я переконаний, що це так само в наших iнтересах, як i в її.

Наближаються великi перемiни у Схiднiй Європi, i проблеми, подiбнi до українських, виникнуть не тiльки там. Якщо цi проблеми розв'язувати в новому дусi i новими способами, то необхiдно знайти такi засоби, реалiзацiя яких дозволить малим i молодим нацiям жити незалежно поруч iз старими та сильними нацiями».

Дивним чином в цих словах британського журналiста, виголошених ним напередоднi Другої свiтової вiйни, були сфокусованi головнi принципи творення майбутньої об'єднаної Європи, згодом втiленi в життя європейськими нацiями.

Ми глибоко переконанi, що публiкацiя доповiдей Ланселота Лоутона про Україну мовою оригiналу та в українському перекладi викличе значний суспiльний iнтерес i буде корисною для науковцiв, полiтикiв та дипломатiв, а також всiх, хто цiкавиться минулим України та iсторiєю українсько-британських вiдносин.

Упорядники висловлюють щиру