Читати книгу - "Феномен доктора Хауса"

серії), але також хочуть і вміють думати про причини та наслідки своїх, здавалося б, невинних і звичайних вчинків.

Режисер і продюсер Девід Шор (Photo by Jeff Vespa © WireImage.com)

Девід Шор — письменник із юридичною освітою. Народився 3 липня 1959 року в містечку Лондон провінції Онтаріо, в Канаді. Він — єдиний представник своєї родини в телевізійному бізнесі, двоє його молодших братів — близнята Філіп і Роберт — стали рабинами. До переїзду в Лос-Анджелес і початку кар’єри на телебаченні Шор навчався в Торонтському університеті і працював муніципальним і корпоративним юристом.

Не дивно, що, з’явившись на телебаченні як сценарист, Шор займався серіалами на правову тематику. Українським телеглядачам добре відомий серіал «Поліція Нью-Йорка» (NYPD Blue) — тут Шор уже значиться в титрах і як продюсер.

Кадр із серіалу «Поліція Нью-Йорка» (NYPD Blue)

Кадр із серіалу «Закон і порядок» (Law & Order)

За свою роботу він був два рази номінований на «Еммі» (Emmy Award) — американську телевізійну премію, телевізійний аналог премії «Оскар». Проте наступні роботи Шора не мали великого комерційного успіху.

У 2003 році до Девіда Шора звертається його колега, продюсер Пол Атанасіо (Paul Attanasio), захоплений створенням нового проекту. Потому як він попрацював із NBC над фільмом «Убивчий відділ», йому потрібно було зробити фільм, котрий повторить успіх серіалу «Закон і порядок» (Law & Order).

Зйомки серіалу «Закон и порядок» (Law & Order) (© www.nyc.gov)

До речі, російський аналог цього популярного в США серіалу у вітчизняних глядачів успіху не мав: дуже вже «американськими» здавалися у своїх відпрасованих костюмах служителі російської Феміди. Адаптувати його до російських реалій не вдалося. Проте голлівудське першоджерело витримало не один сезон і має в нашого любителя кримінального кіно стабільний успіх. Серіал можна щодня знайти на одному з численних каналів як в Україні, так і в Росії.

Проте Атанасіо пропонував Шору орієнтуватися не на «Закон і порядок», а на не менш успішний проект — створений каналом CBS серіал «CSI: Місце злочину» (CSI: Crime Scene Investigation). У серіалі криміналісти з найдрібніших доказів відновлювали обставини вбивства. У кожному окремому епізоді зазвичай розповідається про розслідування одного-двох злочинів, скоєних у Лас-Вегасі або його околицях, інколи — в інших містах штату Невада. Серіал має сюжетні переплетіння з аналогічними історіями: «CSI: Місце злочину Майамі» і «Без сліду» (Without a Trace). Пола Атанасіо привабило те, що в серіалі «CSI» робиться акцент на особистих проблемах і труднощах співробітників — родинних негараздах, психологічних травмах, стосунках із колегами по роботі та родичами. Особливо тонко показані складні соціальні й особисті проблеми, незвичайні людські захоплення та звички, часто непідвладні однозначному визначенню й оцінці.

Кадри із серіалу «CSI: Місце злочину»

Задум Атанасіо полягав у тому, аби зробити фільм, схожий на поліцейський процедурний детектив, в основі якого лежала б робота не поліцейських, а лікарів. Тут не можна не згадати традицій створення американських медичних серіалів та фільмів на медичну тему. Саме до цих «витоків» і звернувся Девід Шор, вирішивши використати досвід минулих років.

Американські медичні серіали

Одна з наскрізних тем «Доктора Хауса» — боротьба Грегорі Хауса за право дивитися телевізор де завгодно, коли йому заманеться, і частенько — не у вільний від роботи час, а замість неї. У завідувача діагностичним відділенням лікарні Принстон-Плейнсборо є портативний чорно-білий телевізор із висувною антеною, який займає весь його час. Якщо, звісно, Хаус не відривається на гру на гітарі, метання в мішень дротиків (дартс), розваги з баскетбольним м’ячем або дитячими автомобільчиками.

Коли головний лікар лікарні Ліза Кадді хоче покарати Хауса або чогось домогтися від нього, вона обмежує йому доступ до телевізора. Відрізавши телебачення в кабінеті Хауса, Ліза таким чином ризикує знайти його у відділенні для коматозних хворих, де він із захватом віддається улюбленому заняттю, оскільки в цьому відділенні телебачення вимикати заборонено. Доктор Хаус часто влаштовується перед телевізором також у приймальному покої, заважаючи працювати всьому персоналу лікарні.

Доктор Хаус дивиться телевізор у палаті коматозного хворого (кадр із серіалу).

Де б Хаус не дивився телевізор, той повсякчас налаштований на один і той самий канал, по якому транслюють певний нескінченний медичний серіал. На якому ж серіалі «сидить» доктор Хаус, і що хотіли сказати цією деталлю творці фільму?

Девід Шор і його команда прямо натякають глядачам на першоджерела своєї історії, водночас даючи зрозуміти, що вони — новатори, котрі поважають існуючі традиції. Адже медичне «мило», від якого не може відірватися Грегорі Хаус, — традиційне, звичне і тому нудне. Не маючи нічого спільного з реальними проблемами лікарні Принстон-Плейнсборо, в якій розгортається основна дія «House M. D.», вигаданий світ телевізійної лікарні відволікає самого Хауса від його власних проблем. Показово, що серіал, який він дивиться, не дратує хіба його одного: інші лікарі Принстон-Плейнсборо терпіти не можуть медичних серіалів.

Проте своєму чималому успіху серіал «House M. D.» багато в чому завдячує саме тому, що американські телеглядачі полюбляють медичні серіали, які справжні, нетелевізійні лікарі оцінюють здебільшого скептично. Пересічні американці взагалі уважно і, якщо можна так висловитися, хворобливо ставляться до власного здоров’я. Найгірше, що може статися в житті запрограмованого на життєвий успіх середньостатистичного працелюбного громадянина США, — втрата працездатності, тимчасова або, не дай Боже, довічна. Тому вони стежать за своїм здоров’ям і залюбки консультуються у лікаря з будь-якого, навіть найбезглуздішого приводу.

Такі епізоди присутні майже в кожній серії «House M. D.», і вони завжди найсмішніші — як Грегорі Хаус, так і його творці відверто висміюють манію американців лікуватися чим завгодно від чого завгодно.

Хаус: Пронос із кров’ю, гази… Ви робили клізму стероїдами. Я вражений!

Пацієнт: Коли щогодини бігаєш до туалету — це одне. Та коли у мене на колінах діти сидять… Пропишіть мені месолазин. Можливо, він допоможе.

Хаус: Немає. Я випишу вам… дещо. Коштує дешево, що добре, оскільки страховка цього не покриє.

Пацієнт (читаючи рецепт): Що це? Са-га-рит?

Хаус: Сигарети. По одній щодня. Дослідження показали, що сигаретний дим чудово впорається із запаленням внутрішніх органів. Плюс із сигаретою в роті ви матимете ще крутіший вигляд.

Пацієнт: Ви знущаєтеся?

Хаус: Щодо крутості — так. Все інше — правда.

Пацієнт: Хіба нікотин не небезпечний?

Хаус: Більшість ліків, які я виписую, небезпечні. Єдина відмінність у тому, що сигарети абсолютно законні.

Але ще більше, ніж лікуватися, американці