Читати книгу - "Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька"

відповіді на прості, як божий день, запитання:

– Хто, що саме, за яких обставин проголосив у той день у Львові?

– Яким був справжній зміст папірця, який нібито з балкона другого поверху будинку «Просвіти», що на площі Ринок, зачитав нібито заступник голови нібито ОУН Ярослав Стецько?

– Хто був автором цього документа?

– Яким був рівень його леґітимності?

– Чому документ сакрального буквально значення зачитував Ярослав Стецько, а не сам Степан Бандера – нібито провідник ОУН?

– Який вплив той Акт мав на українську громаду Східної Галичини?

– Які мав реальні політичні наслідки?

– Чи можливо було за існуючих на той день геополітичних і просто політичних обставин реалізувати положення того документа?

– Як вплинув на стан тогочасного національного політикуму взагалі, націоналістичного руху зокрема?

– Яким був – якщо був – реальний рівень співробітництва українських націоналістів з нацистами? В яких організаційних формах це співробітництво, за умови, якщо воно мало місце, відбувалося?

– Що таке ОУН станом на 30 червня 1941 p.? Скільки ОУН було станом на початок радянсько-німецької війни?

– У яких формах існував український націоналістичний рух станом на червень 1941 p.?

– Скільки людей об'єднував?

– Які наслідки – близькі та віддалені для всіх її ініціаторів, учасників, свідків та сучасників мала та акція?

– Чи коштує велична ідея проголошення Самостійної Соборної Незалежної Держави життя як мінімум одного покоління галицьких українців?

– Чи були українські націоналісти союзниками нацистського Рейху?

Тим, хто знає відповідь на ці питання, вже дякую за увагу. Читати далі цей текст сенсу немає. Тим більше, що кожний охочий дізнатися «правду» може відкрити відповідну сторінку будь-якої сучасної і не дуже української енциклопедії і відразу, підкреслюю – відразу цю саму «правду» дізнатися.

Автор, свідомий рівня своєї професійної підготовки, аж ніяк не ставить перед собою за мету віднайти «правду» і донести її людству взагалі, українському людові зокрема. Думається, що і перед людством у цілому, і перед різними групами українського етносу стоять незрівнянно важливіші та гостріші виклики і проблеми, ніж наміри групи молодих людей у першій половині XX ст. Наміри, яким ніколи не судилося втілитися в життя.

Поза тим розібратися в них, здається, все ж таки потрібно. Наприклад, для того, щоби зрозуміти.

Отже: «7. Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. 8. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють» (Мат., 7).

Стукаю з проханням: «Подай, Господи, розуму зрозуміти, а не судити».

І вас запрошую не судити.

Бо не судимі будемо…

Перші констатації

Читачу, напевно ви будете здивовані не менше, ніж здивувався я, коли з'ясував: національна історична наука за 72 роки не спромоглася встановити факти, які реально відбулися 30 червня 1941 p. y Львові та в наступні дні.

Дві фундаментальні українські енциклопедії, підготовлені та представлені широкій громадськості на третьому десяткові років існування незалежної України, подають два варіанти тої події. Ці варіанти не тільки не узгоджуються між собою, але один одному суперечать.

У першому томі «Енциклопедії Сучасної України», виданому 2001 p., зазначено:

– цей політичний (а не правовий! – Д. Я.) документ прийнятий «на зібранні близько сотні українських діячів», які:

– «проголосили відновлення Укр. держави, що сформувалася після Акта Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 р.»,

– «Збори не визнали екзильний уряд УНР на чолі з А. Лівицьким, вважаючи, що Варшавським пактом 20 квітня 1920 р. він зрікся зх. – укр. Земель»,

– «було повідомлено, що С. Бандера призначив Я. Стецька першим головою уряду – Укр. держ. правління. На поч. липня чл. уряду отримали номінац. грамоти. Однак розпочати роботу не вдалося, бо нім. окупац. влада ліквідувала проголошену Укр. державу й заборонила діяльність Укр. держ. правління»,

– «чл. уряду потрапили до концтаборів»,

– «на будинку «Просвіти» на честь 50-ї річниці прийняття Акта встановлено мемор. дошку».[4]

В аналогічній статті, що міститься в першому томі «Енциклопедії історії України», підготовленому також Національною академією наук України, але виданій трьома роками пізніше, є