Читати книгу - "Як (не) закохатися в дракона. Академія Торенвес, Марго Вольська"

Розділ третій

Охоронець, схований під трьома шарами суконь, навіть не помітив, як я проскочила повз нього. Я ж вилетіла на вулицю за мить до того, як поліція застосувала все-таки блокатор, і встала між ними та затягнутім в магічну сітку хлопцем.

– А-ну зупиніться! – вигукнула я. – Що тут відбувається?

Поліція сіпнулась вперед, але впізнала. Зрештою, представниця королівської родини! Я ж вперла руки в боки та промовила:

– У вас є ліцензія на застосування блокатора, який ви тримаєте зараз в руках? Чи ви гадаєте, що можете просто так використати його без рішення суду, шановні? Мені нагадати, що закон Альсорії забороняє це робити? Ви ж виморозите в ньому магію в кращому випадку на місяць! А якщо на ньому якісь постійні лікувальні закляття? Ви провели перевірку залежності від резерву?

Яка там перевірка! Все, що могли перевірити поліцейські – це чи людина дихає взагалі в антимагічній сітці. Все інше займає купу часу та вимагає багато ступенів дії.

Поліція не поспішала відповідати. Ні, вони, може, і дозволили б собі багато чого наговорити, та, напевне, я виглядала досить погрозливо. Принцеса, та й охоронець, викопавшись з-під суконь, вискочив слідом за мною на вулицю. Встав біля мене і зашипів тихо:

– Ваша Високосте, вам не можна тут бути! Це небезпечно! Будь ласка, давайте повернемось до салону леді Тер’єн, я вас прошу…

– Я чекаю пояснень, – крижаним голосом звернулась я, не зводячи погляду з чоловіків навпроти. – З яких причин ви дістали блокатор? Я вже не запитую, чому він взагалі у вас з собою є, якщо це зброя особливого призначення! І як ви так швидко опинились на місці злочину?

Насправді відповідь на це питання була, і вона мені категорично не подобалась. Поліція явно прибула не по стандартному сигналу, а по особливому. А це означає, що лорд Ботьє їм приплачує, ба більше, він ще й проплатив їм несанкціоноване використання зброї такого рівня. Захищає свій «елітний заклад», а всі інші, наприклад, його кращий друг герцог Девіс, тільки раді. І Пол, мій наречений… Всі вони з одного тіста.

Щойно я вийду за Пола заміж, одразу ж опинюсь в такому ж положенні, як той незнайомець, стягнутий сіткою. Не варто буде дивуватись, якщо чоловік використає проти мене блокатор, а потім зачинить десь і звелить мовчати під страхом смерті. Покірна, мовчазна дружина гарного походження, через яку можна пропхати правильні закони королю на підпис, закріпити зв’язки. І батько хоче приректи мене на таке!

Напевне, від цього в моїх очах запалився ще більший гнів, тож поліцейські позадкували, втягуючи голови в плечі. Я поки що принцеса, а не маркіза Девіс, тож вплив на них маю, а звірятись мушу тільки з думкою власного батька.

– Ваша Високосте, – один з поліцейських навпаки зробив крок вперед, явно розуміючи, що хоч хтось має взяти на себе відповідальність за те, що відбувається, – просимо пробачення, що вам довелось спостерігати цю неприємну сцену. Ми зараз же заберемо цього юнака…

– Я звеліла не забрати юнака, а пояснити, чому ви збираєтесь задіяти по відношенню до нього блокатор.

– Бо він використав закляття-колючку.

Якби я сама не була свідком сутички, то зараз, напевне, налякано відсахнулась би від поліцейського. Такими звинуваченнями не розкидаються! Але натомість схрестила руки на грудях та крижаним, королівським тоном промовила:

– Цей юнак, ким би він не був, не застосовував «колючку», а сам постраждав від неї. Я на власні очі бачила, як охоронець, – я кивнула на чоловіка, який уже прийшов до тями і зараз тихенько намагався проникнути у ресторан, аби сховатись від зайвої уваги, – її активував. Тож арештуйте його. А цього хлопця ви мусите відпустити.

– Ваша Високосте…

– Ви маєте намір сперечатись зі мною?

Поліцейський втягнув голову в плечі.

– Просто, можливо, ви щось не те побачили…

– Я?! Ви щойно всерйоз заявили, ніби думаєте, що принцеса може щось не те побачити? Так? Мені не почулося?

Останні слова були сказані таким тоном, що поліцейським різко захотілось змінити роботу та перебратись до іншого міста. Чим далі від столиці, тим краще. В комбінації з моєю вбивчою посмішкою ефект був просто неймовірним, тож зовсім скоро я почула повне вибачень белькотіння:

– Я не стверджував нічого такого, Ваша Високосте! Звісно, ви все бачили правильно. Якщо ви стверджуєте, що це охоронець використав колючку, то так воно і є!

– Ага, – кивнула я. – Так і є. Тож давайте, хапайте його, а цей юнак… Перейде під юрисдикцію корони. Мені необхідні магічні ключі від його сітки.

Поліція не пручалась. Кілька секунд – і відповідне закляття в вигляді крихітної кульки вже було в моїх руках. Я ж повернулась до хлопця, чекаючи на подяку і клятви у вічній вірності короні та прекрасній принцесі, але, на жаль, так і не дочекалась. Він мовчав. Я ж про себе відзначила, що юнак доволі нахабний… І гарний. Світло-русе волосся, точені риси обличчя, квадратне підборіддя – все як я люблю. Високий, добре складений, тож, напевне, на балу з нього вийде непоганий партнер.

От тільки ці думки враз вивітрились з моєї голови, коли хлопець нарешті зреагував на мою присутність. Незнайомець підняв на мене очі, і я мимоволі здригнулась. Витягнуті, мов у кота, зіниці, витіюватий візерунок, що поповз по його щоці – свідчення того, що магія ось-ось повинна була вийти з-під контролю. А ще яскрава ознака, що переді мною зовсім не звичайна людина.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍