Читати книгу - "Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав"

Глава 2. Хто він?

Емма

 

 

- Ну що , як пройшло ? - не встигаю закрити за собою вхідні двері , як з кімнати вибігає Ірка.

Струнка білявка , з яскравою зовнішністю, в симпатичній піжамі рожевого кольору.

- Що це з тобою ? Не бачу захвату в очах...- хмуриться подруга .
- Краще б я залишилася вдома і насолоджувалася з тобою гарячою піцою.- гірко видихаю згадуючи свої пригоди, і киваю на великий , надкушений шматок випічки , у руці дівчини .
- Та що там сталося?

Скинувши туфлі, від яких уже болять ноги , проходжу повз подругу на кухню . 
Сідаю біля вікна і припираю голову об стінку .Треба було мені сидіти вдома .... Але ж ні , мене не влаштовував вечір в нашій затишній квартирці , яку ми з Ірою знімаємо разом .
Захотілося свята , хоч одним оком глянути як проводять вечори ці багатії .
Та й привід знайшовся .
Десятиліття готельного комплексу, в якому ми з подругою працюємо покоївками.І тут , як в казці, підвернулося запрошення .
Щоправда , його Ірці наш адміністратор підігнав . Хотів вмовити її на побачення . Та увагу подруги не так легко отримати .
Не те що мою ...згадую незнайомця.

Люб'язна усмішка, запросив на танець , кілька компліментів і все ... попливла . Як дурочка... Навіть перед собою соромно.

- Емма , та з ким я розмовляю ? Ти вже розкажеш що сталося ?- гарчить мені на вухо Іра .
- Даремно я туди пішла ... Зате я тепер знаю де моє місце .
- Так , зрозуміло... Без заспокійливого тут не розберешся .- промовляє дівчина і наливає мені в келих червоне вино .
- Випий , розслабся і розповідай .

І я розповіла .З самого початку... 
А подруга просто сиділа навпроти і мовчки жувала свою охоловшу вечерю .
До кінця розповіді вино я допила і трохи заспокоїлася . Всередині залишився якийсь гидкий осад ...

- От же козел !- різко встає з місця Іра , наливає собі вина і робить великий ковток.
- Хто ?- дивлюся на подругу вже сп'янілими очима .
Ооо, так . Мені багато не треба . Я ж взагалі не п'ю...

- Та хто , хто ... незнайомець твій ! Танець , бачте , захотів . Розважитися надумав ... От шкода , що мене там не було .
- Ага ...- промовляю , розуміючи що язик вже не слухається .

Так , якби на моєму місці була Іра , то вона б не піддалася на таку дурню як красиві словечка. А я ...наївна ідіотка.От і маю ... результат.

- Та як він посмів таке про тебе подумати ? Ти ж як невинне кошеня ...- розходиться подруга .
Здається , кілька келихів вина і на неї подіяли .

- Він в готелі мене бачив ...
- То й що тепер ?
- Схоже вже користувався послугами наших дівчат...або ж просто від когось дізнався ...- видихаю з сумом .

Не те щоб в готелі всі дівчата заробляли через ліжко, але деякі з наших покоївок погоджувалися на пропозиції гостей . Звичайно , в обхід начальства . 
Та я думаю , керівництво про це знає , тільки закриває очі . Для них головне що гості задоволені ....

- Навіть якщо й так , то ти зовсім не схоже на таких дівчат . Хіба що сліпий цього не побачить !- сердито промовляє Іра , допиваючи новий келих вина .
- Хай іде до біса ...

Підіймаюся з місця і повільно іду в сторону ванної кімнати.

- А той ...що мало тебе не збив . Ти його знаєш ?
- Ні , я навіть обличчя не розгледіла від страху .
- Цей теж козел !- стверджує дівчина , наповнюючи знову свій келих.
- А він чому ?
- Та тому що всі ці мажорські хлопчиська козли !- виразно вимовляє подруга , піднімаючи келих і осушує його.

На моїх губах з'являється посмішка.

- Добраніч , подружко ...- махаю на прощання рукою і зникаю за дверима ванної .

       ***

Ранок почався жахливо .
Я майже не спала , всю ніч мені снилося як я тікаю від незнайомого чоловіка , а він переслідує мене, не відстаючи ні на крок . 
А коли нарешті змогла відірватися , то переді мною з'являється велетенський , чорний позашляховик з палаючими фарами і стає ще страшніше .І так по колу ...

Пробую піднятися з подушки , але розумію що мене жахливо болить голова . Вочевидь , вчорашній стрес все ж не пройшов непомітно.А мені , між іншим , сьогодні ще номери прибирати .
За секунду чую стукіт у двері . І у невелику щілину заглядає подруга .

- Як ти ?- тихо питає і заходить в кімнату Іра .
- Нічого ... Тільки голова болить нестерпно.
- Зараз принесу пігулки . Стане легше ... А то нам вже час збиратися .

Ось якраз вона виглядає бадьорою , не дивлячись на те , що вчора допила ту пляшку до кінця ...

Ліки подіяли швидко . І стало набагато краще ... 
Зібралася за кілька хвилин і ми з подругою вибігли з квартири .Радувало також те , що до готелю пішки хвилин п'ятнадцять іти . Саме тому ми й квартиру тут винайняли, і раділи безмежно що змогли так близько до роботи знайти житло .

До того як познайомитися з Ірою , я жила у тітки , яка взяла наді мною опіку після смерті моєї мами . І жити з нею було ще тим випробуванням .
Хоч тітка мене і не любила, я була їй вдячна . 
За те, що не віддала в дитячий будинок.І старалася виконувати все , що вона казала . А роботи було чимало .
Жінка працює на ринку , одягом торгує . Роботи там , я вам скажу , не переробити. А грошей за свою працю я не бачила. 
Через її ринок я навіть вчитися не вступила .
" Ніхто тобі на дурниці гроші давати не збирається!"
Так заявила тітка , коли я натякнула на вищий навчальний заклад.
"Школу закінчила - досить з тебе !"
Ось і все ...

Але я буду вчитися , обов'язково буду . Ось на наступний рік і подам документи в університет і стану кваліфікованим ветеринаром .
Зараз я збираю гроші на свою мрію , тому працюю майже без вихідних .
Та й робота мені подобається . 
Так , треба набігатись за весь день , але мені не звикати , і головне тут платять добре .

- Добрий ранок , дівчата .- з усмішкою нас зустрічає Сергій , той самий адміністратор , який підігнав Ірі запрошення .

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍