Читати книгу - "В моїх думках , Ясміна Лав"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Волосся широкими локонами спадає по плечах, а очі сяють від тіней з блискітками.
— Думала, що ти вже не прийдеш, — усміхається дівчина, розглядаючи мій образ.
— Я і не збиралася, але вдома стало нудно. Та я ненадовго.
— Ой, тобі так сподобається, що не захочеш йти.
Тільки я щось сумніваюся у цьому, але вирішую змовчати.
Через хвилин двадцять зупиняємося біля чотириповерхового цегляного будинку.
— Це гуртожиток факультету фінансів, — пояснює мені Ніка.
Вже на вулиці чути гуркіт музики, шум голосів і сміх.
Я ще навіть не зайшла всередину, а вже хочу додому. Мнусь з ноги на ногу, поки Ніка не хапає мене за руку та тягне всередину.
Народу стільки, що важко навіть проштовхнутися у коридорах, але зусиллями дівчини ми виходимо на другий поверх. Помічаю декілька молодих людей, яких бачила на лекції, я киваю у відповідь на їхні усмішки.
— Ти що пити будеш? — кричить мені на вухо Ніка.
— Сік.
Дівчина хитає головою, але передає мені склянку з помаранчевим напоєм.
— Веселитеся, дівчатка? — поряд зі столиком з'являється Андрій і відразу підходить впритул до Ніки.
— Так, все супер, — дівчина розпливається в усмішці.
Хлопець щось нашіптує їй на вухо, на що Ніка хіхікає, і я вирішую залишити цих двох наодинці.
Виходжу в коридор і в кінці бачу відчинене вікно. Свіже повітря не завадить.
Зупиняюсь біля нього і роблю ковток терпкого напою, який мені люб'язно запропонувала Ніка.
Фу, ну й гидота.
Кривлюсь і відкладаю склянку на підвіконня.
— Кішечки не п'ють такого? — чую знайомий голос за спиною і повертаю голову.
На мене уважно дивиться Ярослав.
Він одягнений у чорні джинси, сіру футболку і світлі кеди. Одяг вигідно підкреслює гарне, підкачане тіло хлопця, і мої щоки знову заливаються фарбою.
— Не вживаю алкоголь, — відповідаю стримано.
Чому він мене називає кішечкою? Не розумію. Як на мене, це занадто вульгарно.
— І не називай мене так. У мене є ім'я.
— Саша, я пам'ятаю.
— Чудово.
— Чому ти така правильна, Сашо? — підходить ближче хлопець і стає навпроти мене.
Запах його парфумів потрапляє до носа, і я трохи відступаю, впираючись у стіну позаду.
— Мені так подобається, — виходить занадто тихо.
Цей хлопець викликає у мені якісь дивні емоції. Поряд я ніяковію, і постійно відчувається якась напруга. Я боюся сказати щось не те, зробити якусь дурницю.
Він мені точно подобається, і приховувати немає сенсу.
Дивлюсь на Ярослава, який ліниво усміхається, а потім робить крок до мене, виставляючи руки по обидва боки моєї голови. Дивиться просто в очі.
— А мені подобаєшся ти.
Що ? Мені не почулося?
Швидко кліпаю очима, наче хочу прогнати сон, але він не зникає. Отже, я не сплю.
Ярослав так близько, його тіло майже торкається мого, і мені не вистачає повітря.
Невже він мене поцілує ?
І це буде найкращий перший поцілунок, який лиш можна уявити…
Хлопець нахиляється, і я затамовую подих. Його очі полонять.
Світло ліхтарів відбивається у зеленій глибині, чим заворожує мене.
Залишається якийсь міліметр між нашими губами, як відчуваю вібрацію мого телефону і різко відскакую у бік.
Марія. Дідько!
Привіт , мої любі .
Запрошую вас зануритися в атмосферу нової історії кохання.
Буду вдячна за ваші коментарі і вподобайки.
А ще хочу попередити що книга може стати платною.)
Сподіваюся, вам буде цікаво .
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В моїх думках , Ясміна Лав», після закриття браузера.