Читати книгу - "Породжені хтивістю, Ксенія Євчук"

Розділ 2

Я збиралась точно більше двох годин. Після останнього повідомлення ще зранку, невідомий мені не писав.

Юстер чекав біля будинку. Я швидко застрибнула в його машину і посміхнулась.

— Ти зібралась на похорони мертвої подруги-проститутки?

Він казав про те, що я вся була в чорному. Короткі чорні шорти, чорна топ-майка з логотипом The Weeknd, чорні панчохи, чорні кеди. А про проститутку було зазначено мій макіяж. Я нафарбувала сині стрілки із синьою тушшю і яскраві червоні губи. Телефон у руці завібрував. Я одразу перевернула його, щоб побачити повідомлення. На моє щастя, там висвітився нікнейм Кейт.

Кейт: — Юстер сказав, що ти сьогодні будеш на вечірці.

Кейт: — Подруго, я теж тут!

Я прикусила губу і швидко відписала їй. Кейт? На вечірці? Тоді це те, що треба.

Я: — Ми сьогодні розірвемо всіх, сучко!

Після написаних слів я посміхнулась, відводячи погляд уперед.

***

Юстер зачинив дверцята машини і простягнув мені п'ястук. Я стукнула його своїм, і він затупотів на місці.

— Ти ж дозволиш мені веселитись?

— Та йди! — я закотила очі і кивнула йому до дівчат, котрі вже стояли і дивились в наш бік.

— Ох, ти найкраща, — він чмокнув мене в щоку і побіг до своїх сьогоднішніх повій.

Я ж написала Кейт, що я при вході.

Кейт: — Заходь. Йди на заднє подвір'я. Я буду біля бару.

Я повільно пройшла повз купку баскетболістів. Вони кидали жахливі жарти, і я змахнула на них долонею. На секунду мені здалось, що за мною хтось спостерігає. Я кивнула на вікно будинку. Нікого не було. Телефон клацнув, і я побачила наступне.

Невідомий номер: — Вся в чорному, але губи досі червоні. Це знак?

Я насупилась.

Невідомий номер: — О так. Ти хочеш, щоб я стер цю бісову помаду з твоїх губ. І, кошеня, я це й збираюсь робити.

Я вимкнула телефон і поставила його в задню кишеню шортів. Ще раз подивилась на те вікно і помітила якийсь рух. Хтось справді слідкував за мною. Або ж у мене вже почалась паранойя.

Кейт пила. До неї чіплявся якийсь олух. Підходячи ближче, я зрозуміла, що це Оскар.

— Облиш нас.

— Реніль, стара, давно не бачились, — він потягнувся до мене.

— Оскар, я не жартую. Йди геть, — я змахнула його руку.

— В тебе колись з'являється настрій? — він ображено розвернувся і встав з крісла.

Я сіла на його місце. Кейт всміхалась до мене і попивала алкоголь.

— Ти п'єш?

— Ми ж домовлялись. Розірвати всіх.

— І ти маєш бути п'яна?

— Якщо я збираюсь позоритись, то буду це робити в такому стані.

— А якщо я збираюсь позоритись, то це мають запам'ятати всі. В тому ж числі й я.

Я взяла стакан у Кейт і ковтнула її напій. Пекучий віскі протік горлом. Кейт злізла зі стільця і вже направилась до людей. Вона скинула піджак і почала кричати на все горло.

— Зараз не танцюватимуть тільки довбні!!!

Я зрозуміла її. Мої ноги самі повели мене до діджея. Я кліпнула йому тричі очима і він впустив мене до апаратури.

На екрані вибив мій плейлист, і я вибрала найкращі пісні. Підкрутила звук настільки сильно, що мої барабанні перепонки ледь не тріснули.

Я зістрибнула і провела рукою по плечу діджея. Він посміхнувся мені, і я побігла до Кейт. Поки я працювала тут, на танцполі зібралась безліч людей. Всі танцювали і кричали від сміху. Я ляснула Кейт по задниці.

— Чому ми не в будинку?

— Там не місце для нас! В них інше святкування!!!

— Кейті, не кричи, я тебе дуже добре чую!

Вона чмокнула мене і побігла до басейну. Боже. Вона стрибнула в холодну воду із гучним вереском. За нею у воду полетіли ще половина людей. Інші досі реготали і відривались. Мене ж більше тягнуло всередину. Кейт сама справиться.

Двері були відчинені, і я прослизнула в дім. Нікого не було, тому я почала роздивлятись все. В Евансів завжди були вечірки з наркотою та великою кількістю алкоголю. Кейт розвеселила натовп, і я залишила її там з усіма її сьогоднішніми пригодами і пішла на пошуки своєї. Я витягла телефон і написала незнайомцю.

Я: — Ти на вечірці?

Він переглянув рівно за дві секунди.

Невідомий номер: — Скучила?

Я: — Ні, просто хочу дізнатись де ти, щоб не йти туди.

Невідомий номер: — Не пощастило. Ти в пастці.

Ноги підкосились і в очах потемніло. Я сіла на стілець, який був поруч.

Невідомий номер: — Йди до всіх.

Я не можу. Мені погано.

Ні.

Мені добре.

Я поставила телефон на стіл і піднялась з крісла. Наступні двері вели до коридору. Можливо, я побачу того, хто слідкував за мною? А, можливо, я зіткнусь зі своєю параноєю віч-на-віч.

Велике тіло штовхнулось об моє і я гепнулась у стіну. Погляд був затуманений, і я нічого не бачила. Через якийсь час я нарешті подивилась на того, хто штовхнув мене. У хлопця була чорна маска на обличчі, яка не давала мені побачити його.

— Біжи, — сказав він ледь чутно.

І я побігла.

По сходах я двічі зашпорталась, але кожного разу піднімалась на ноги і бігла далі. Я перевіряла кожну кімнату. Кожну закриту кімнату, поки одна нарешті не була відчинена. Я відчувала його присутність. Гримнула дверима і забігла в ще одну кімнату. Це була ванна кімната. Я ледь прикрила двері, але... Він відчинив їх. Я протиснулась назад і вперлась об раковину. В нього було сильне чоловіче тіло і статура. Але ж бля, я не бачила його обличчя.

— Мені погано, йдіть геть.

Він мотнув головою і наблизився до мене. Нарешті я розгледіла чорний напис на його білій футболці: "Моє кошеня". Я ковтнула слину і закусила губу. Очі самі собою закривались. Його рука торкнулась моїх губ і він розмастив мою помаду до щоки. Його маска припіднялась так, що я побачила його губи. Розмито, але бачила. Мить — і він притиснувся губами до моїх. Я тяжко видихнула і розслабилась.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍