Читати книгу - "Його святість Кафі, Містер Фас"

Імператора назвали Врен від слова «Vrenr» - в перекладі із Зламійської «Вітер». Це доволі незвичне ім’я для цих країв, ім’я йому дала мама яка була родом із Зламії. Тут часто імена дають Матері.

Не дивлячись на його доволі новаторські накази, монарх має погану репутацію. Про тиранські дії я не чув та про стосунки із сестрою та покійним батьком прекрасно чув, це на кожному кроці обговорюють не перший рік. Від такої людини можна очікувати буть що.

Та річ в тому чому Кафі такий добрий до нього? Це заспокоює мої страхи, можливо це брехня?

- Ваші сумніві без підставні, - продовжив. – ви зробили все краще за будь які очікування будь кого, ви чудово піклуєтесь про сестру та народ.

- Встаньте. – Більше попросив, ніж наказав.  – у мене не виникає  сумнівів що до того що кажуть люди про вас, щойно ми усі побачили це на власні очі. – пауза. - але чому ви залишили цих людей? – поглянув на групу людей яких раніше Кафі попросив стати позаду.

- Я ще не закінчив. Просто хотів сказати це вам.

-  Ну… – задумливо, - тоді продовжуйте.

 Кафі надів золотий пояс, схилив голову, поклав руки на очі та застиг.

- Ваша ве… - спробував щось сказати радник та жестом імператор Врен наказав мовчати.

- Але це важливо. – продовжив шепотом радник. На вигляд трохи старший за Імператора.

        Не дивлячись на радника Імператор жестом заставив його мовчати.

- Пів години, справи почекають. Із неба не тече кров. – мовив владним голосом. – після цього радник кудись вийшов.

 

        Поруч почув розмову немолодого товстого чоловіка з жінкою у легких зморшках одягнута в дороге вбрання, на голові перука, а перуки в наш час мало хто носить, у залі переважно старі леді у таких. Люди старої епохи. Захоплююсь ними, інколи вони викликають огиду, та їх витримка захоплююча, те як вони з гордо піднятою головою і  страшним горем у душі проходять тяжкі моменти. Та звісно не всі.

- Ви щось зрозуміли? – повагався, вирішив запитав у чолов’яги.

- Невже вам не відомо? – здивувався.

- Ця дівчина сестра імператора. – продовжила жінка. – колись мені доводилось її бачити.

- Наш імператор, коли ще був принцом влаштував переворот проти тодішнього імператора, але це ви напевно і так знаєте.  – продовжив чоловік.

- Тобто ця дівчина в шрамах його сестра?  Імператор заставив її з’явитись у такому вигляді? Чи я щось не розумію.

- Зараз зрозумієте, - взяла естафету чолов’яги. – батько імператор, колишній правитель не одноразово ґвалтував та по різному знущався із своєї дружини, так і із своєї доньки коли королева відала богу душу.

- Так це я знаю, його син робив теж із сестрою. – у роті відчув неприємний смак.

- Що ви, звісно ні! О боги, як ви могли таке подумати? – схопилась за груди.

- Всі навколо про це говорять. – На кожному кроці, у кожній таверні можна почути цю історію.

- Це звичайна брехня! Багато хто не бажає мінятись, ось і знайшли собі солодку брехню, яка до речі майже у всіх у головах.

- Ви що не замітили здивовані погляди залу в цей момент, і навіть самого імператора? – із здивуванням у голосі прошепотів чоловік.

- Імператор Врен запросив сумнівного святого не так щоб перевірити його святість, а щоб той зміг вилікувати душевні рани її сестри. Ще дивно до-речі, що вона не пішла в групу у кого болить душа.

- Але чому вона в ганчір’і? – Можливо провірити його ставлення до вельмож, щось картинка не складається, надто багато варіантів. Чомусь захотілось халви із соняшника.

- Ну чому так, мені невідомо, по виразу обличчя імператора можу сказати що він знає не більше за мене. – похитав головою.

        Я не помітив коли вираз обличчя Імператора змінився, мій погляд весь час був зосереджений на Кафі. Чесно я намагався оминати його поглядами. Недавно лице було кам’яним і суворим а зараз воно неначе тривожне чи що? та шкіра із білого кольору наче мармур, шкіра білої статуї.

- Якщо він визнає його святим, то почнеться зовсім інший світ як для самого пана Кафі так і для Імперії, та сусідніх держав. – почула розмову доволі молода жінка за декілька сходинок нижче.

        Якось ніяково, моє питання стільки людей зачепило.

- Якщо це станеться, Кафі намагатимуться привласнити різні віросповідання… або вбити фанатики. - серце закалатало, в голові проскочила яскрава ясність і знову картини закривавленого Кафі. З ним можуть зробити що завгодно і хто завгодно. Мій друг ніколи не пручався в таких речах…

- Якщо він буде під захистом імператора, то в нашій імперії йому буде безпечно.

- Еге ж – підтримав жінку товстий чоловік.

 В тому і річ що він не захоче тут затриматись на довго. Хоча би це я знаю напевно.

        Вирішив залишити ці думки при собі.

 

Тим часом Кафі вийшов із своєї молитви. Зняв пояс.

- Підійди. – запросив поглядом молоду жінку. Надів на неї пояс – Цей пояс насичений силою того в що ви вірите, він полегшить будь які душевні рани. – передав пояс іншій. – якщо ви будете до нього по справжньому молитись, він буде працювати через сотні років після вас і ваших дітей. – тримайте його одягненим доти, поки не відчуєте полегшення.

Не багато часу довелось щоб зцілити людей, приблизно декілька хвилин на людину.

***

 - Я закінчив ваші доручення. – з усмішкою підійшов.

- Що ж, для мене ви підтвердили свою святість. – поглянув у правий бік. – думаю  церква ухвалить правильне рішення.

Золоті сережки хитались. Насправді я ще ніколи не бачив його у сережках, Кафі доволі змінився за час поки ми не бачились. Тай я у принципі змінився, в характері певен що мало, та ось  зовні точно. Волосся почав стригти ще коротше. Ще й пару кілограм набрав точно.

- Поки рада обговорює все, і наша знать все переварює, я хочу задати вам одне питання?

- так, звісно.

        Імператор встав оглядаючи залу.