Читати книгу - "Снігопад, Ніл Стівенсон"

робить операцію на мозку. Де вони їх беруть? Невже немає американців, здатних спекти срану піцу?

— Просто дайте мені піцу, — каже Доставлятор.

Розмова про піцу повертає чувака в наше століття. Він опановує себе і зачиняє вікно, приглушуючи невпинне квиління сигналізації. Ніппонська роборука дістає піцу і вставляє у горішній роз’єм, дверцята зачиняються, щоб її захистити.

Коли Доставлятор, набираючи швидкість, вирулює з доріжки і звіряється з адресою на лобовому склі, вирішуючи, звернути праворуч чи ліворуч, це і стається. Його стерео знову вимикається — за командою бортової системи. Вогні в кабіні стають червоні. Червоні! Починає звучати монотонний дзвінок. На лобовому склі відображається світлодіодний дисплей, який дублює сигнали з коробки із піцою, і там висвічується: 20:00.

Йому щойно дали двадцятихвилинну піцу. Він перевіряє адресу — це за дванадцять миль.

Розділ 2 

У Доставлятора вихоплюється мимовільний крик люті, і він тисне на газ. Емоції наказують йому повернутися, вбити менеджера, дістати з багажника мечі, ніндзею просковзнути в те маленьке віконце, вистежити його в масному хаосі мікрохвильованого закладу і зустрітися віч-на-віч у кульмінаційному, наваристому апокаліпсисі. Але те саме він думає, і коли хтось підрізає його на шосе, однак ще ніколи не робив нічого подібного — поки що.

Він може з цим упоратися, це реально. Викручує оранжеві сигнальні вогні на максимальну яскравість, фари виставляє на автомат. Вимикає сигнал тривоги, переводить стерео на таксіскан, що прочісує всі частоти таксистів, вишукуючи інформацію про пригоди на дорозі. Дідька лисого щось розбереш. Можна купити касети, взятися до «навчання-за-кермом» і навчитися розмовляти таксолектом. Інакше годі влаштуватися в таксі. Кажуть, в його основі лежить англійська, але там і слова зі ста не розбереш. Утім, загальний сенс можна збагнути. Якщо на дорозі якісь проблеми, вони всі триндітимуть про це таксолектом, хоч якось його попередять, він устигне кудись звернути, перш ніж...

Він стискає кермо

Застрягне в заторі

Його очі широко розплющені, він відчуває, як тиск вганяє

Їх йому

В череп

Чи застрягне позаду трейлера

Сечовий міхур повний-повнісінький

І доставить піцу

О Боже О Боже

Пізно

22:06 висвічується на вітровому склі, але все, що він може бачити, все, про що він може думати, це 30:01.

Таксисти про щось гудуть. Таксолект — це милозвучні белькотання з кількома різкими іноземними звуками, достоту масло, присипане битим склом. Він постійно чує слово «пасажир». Вони завжди триндять про своїх бісових пасажирів. Ото ще цяця! Що станеться, якщо доставити свого пасажира

пізно

одержиш менші чайові? Фігня.

Серйозна тягучка на перехресті CSV-5 та Оаху-роуд, все як завжди, уникнути її можна, тільки якщо зрізати шлях через Конюшні Віндзорських Височин.

Усі КВВ влаштовані однаково. Коли створюється новий міськлав, корпорація «КВВ Буд» зрівнює із землею гірські хребти і змінює течію могутніх річок, які перешкоджають плануванню вулиць, ергономічно спроектованих для безпечної їзди. Доставлятор може заїхати в Конюшні Віндзорських Височин будь-де, від Фейрбенкса до Ярославля і до спеціальної економічної зони Шеньчжень, і завжди знайти дорогу.

Але коли ти вже кілька разів доставляв піцу до кожного будинку КВВ, то вивідав і деякі секретики цього місця. Доставлятор — саме така людина. Він знає, що у стандартних КВВ є один, і тільки один двір, який не дає проїхати весь міськлав наскрізь, від в’їзду до виїзду. Якщо вам не хочеться їхати по траві, то доведеться добрих десять хвилин блукати у КВВ. Але якщо пороху в порохівницях вистачить на те, щоб проїхати один двір, один-єдиний двір, то центр можна проскочити напряму.

Доставлятор знає цей двір, він уже доставляв сюди піци. Він бачив цей двір, обстежив його, запам’ятав, де стоїть сарай і столик для пікніків, може знайти їх навіть у темряві — знає, що коли до цього дійде, дійде до двадцятитрьоххвилинної піци, перед якою лежить іще не одна миля, якщо трапиться тягучка на CSV-5 та Оаху, він може заїхати в Конюшні Віндзорських Височин (його віза доставника піци автоматично відчинить ворота), під скрегіт шин пролетіти Бульваром Спадку, різко звернути на площу Солом’яного Мосту (ігноруючи знак ПРОЇЗДУ НЕМАЄ, ігноруючи обмеження швидкости та ідеограми «ОБЕРЕЖНО, ДІТИ», якими щедро всіяні всі КВВ), знести лежачих поліціянтів могутніми радіальними шинами, вискочити на під’їзну доріжку №15 на кільці Солом’яного Мосту, різко звернути ліворуч, об’їжджаючи сарай на задньому дворі, вписатися у задній двір №84 на Барбарисовій площі, уникнути столика для пікніків (це непросто), тамтешньою під’їзною доріжкою виїхати на саму Барбарисову, яка веде на Красноліський проспект, а той уже тягнеться аж до виїзду із міськлаву. На виїзді його може підстерігати Служба безпеки КВВ, але їхні ІПСШ, Інноваційні Пристрої Спускання Шин, пасуть один напрямок — вони можуть не впускати машини, але завжди їх випускають.

Ця машина розвиває таку нев’їбенну швидкість, що якщо коп відкусить шматок пончика, коли Доставлятор тільки виїжджає на Бульвар Спадку, він іще не встигне його проковтнути, як Доставлятор під вищання шин уже вихопиться на Оаху. Гуп. На лобовому склі спалахують нові червоні вогники: порушено периметр безпеки автомобіля Доставлятора.

Ні. Не може бути.

Хтось упав йому на хвіст. Просто біля лівого крила. Хтось на скейті, мчить по шосе просто поряд, саме коли він розраховує вектори під’їзду до Бульвару Спадку.

Отак-от відволікшись, Доставлятор допустив, щоб його загарпунили. Точніше, його машину — підчепили гарпуном. Великий круглий електромагніт із підкладкою, прикріплений до тросу з арахноволокна. Він, щойно вдарившись об багажник машини Доставлятора, там і залишився. За десять футів позаду власник цього розпроклятого девайсу їде собі на скейті, підвозиться його тачкою, катається, ніби водний лижник за катером.

У дзеркалі заднього огляду помаранчеві і блакитні спалахи. Паразит — це не просто собі рагуль, що відтягується як може. Це ділова людин, він заробляє гроші. Оранжево-блакитний комбінезон, із якого повсюди випирає підкладка з пропеченого бронегелю — це костюм кур’єра. Кур’єра із РадиКС, Радикальних Кур’єрських Систем. Ніби велосипедист-поштар, але дратує у сто разів більше, бо ці не їздять на власній енергії — вони присмоктуються до інших машин і сповільнюють їх.

Ну звісно. Доставлятор квапився, блимав фарами, вищав покришками. Найшвидший на дорозі. Звісно, кур’єр присмоктався саме до нього.

Не варто дратуватися. Якщо він зріже шлях через КВВ, то матиме достатньо часу. Він обганяє повільнішу машину на центральній смузі, тоді підрізає її і вклинюється просто перед нею. Кур’єрові доведеться відчепитися, інакше він влетить у повільніше авто.

Ага. Він уже не за десять футів позаду — онде, витріщається просто у заднє вікно. Передбачивши маневр, він змотав трос