Читати книгу - "У пошуках найщирішого щастя , Олександр Корман"

Глава 4. Давні чари

Небесний корабель здійнявся у височінь та зник за хмарами.

- Як звуть тебе? - запитав капітан.

- Добродар, - відповів юнак і з повагою звернувся до мандрівника, - Коли ми вже разом у мандрах, розкажи про своє закляття.

- Я був єдиним сином в королівській родині та спадкоємцем батьківського трону. Колись давно звали мене Людимир. Але звичайна заздрість своїй долі, пихатість та зневага до простолюду оселилась в моєму серці. Чарівна фея побачила майбутнє та великий смуток, який може прийти в королівство, якщо молодий король не зміниться, і його серце залишиться зухвалим.

Закляття полягає у тому, що я маю знайти найщиріше у світі щастя. І аж до поки я його не знайду, мушу мандрувати по світу у вигляді лева, якого лякаються люди. І тільки як знайду оте щастя, то зможу повернутися та спадкувати трон. Отож бо я мандрую по світу, і ти перший, кого я зустрів, хто знається із щастям по-справжньому.

- Я знаю, хто може нам допомогти. Я чув, що у світі є маг, хисту якого заздрять всі люди. Можливо він знає, як подолати чари.

- Тоді хутчіш на його пошуки, - відповів мандрівник та майстерно спрямував дирижабль на південь.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍