Читати книгу - "Коханка з площі Ринок"

189
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 58
Перейти на сторінку:
буде?

— Вірно. Ми почали про місію, яка могла зацікавити тебе.

— Хіба історія з архівом — не воно?

Магда хитнула головою.

— Не зовсім. Лише половина правди. Більша, навіть дві третини.

— Гаразд, у чому ще одна третина?

Вона зручніше обперлася об лікті.

— Якби не цей випадок, Климе, ти б ніколи не дізнався того, про що я готова сказати тепер. Бо одне діло виказувати свої таємниці, інше — державні.

— Державні?

— Мені в жодному разі не можна потрапляти в контррозвідку. Вона не повинна цікавитися мною навіть побіжно. Зубов чи його колеги не мають кидати на мене бодай випадкові погляди. Тим більше — вводити в коло своїх інтересів, особистих чи службових.

Магда говорила серйозно. Не грала, карбувала слова. Кошовий мимоволі розправив плечі, готуючись почути щось важливе.

— Я маю стосунок до австрійської розвідки.

Почув.

Грім знову вдарив.

— Тобто?

— Підтримую контакти з Віднем і зі штабом фронту.

— Давно?

— Від самого початку. Але це не зовсім те, що ти думаєш.

— А що саме я повинен думати?

— Я не резидент, Климе. Не конфідент. Я координую агентуру, котра лишилася тут, у Львові. Довго пояснювати коло своїх обов'язків. До мене прийшли, зробили пропозицію, я не відмовилася. Жодної вербовки. Коли хочеш, десь у глибині душі чекала подібного, була готова погодитись миттю. Але зараз тебе має зацікавити Божена Микульська.

— Вона мене цікавить. І?

— Дай.

Клим простягнув Магді залишки сигари.

Після міцної затяжки вона примостила недопалок на підлогу біля ліжка.

— Ось вона була шпигункою. Справжньою. Тому я напружилася, коли ти прийшов до мене з цією новиною. На площі Ринок хтось убив агента австрійської розвідки. І тим самим зірвав операцію, заради якої все закрутилося.

Розділ чотирнадцятий

Дещо про облогу Перемишля

Нокаут.

Так це називається в боксі. Кошовий кілька разів отримував від партнерів по спарингу удари, дуже близькі до такого результату. Зараз відчував майже те саме, що й від удару в голову, завданого вправнішим, тренованішим суперником. Але й прозрів швидко.

Мовчки підвівшись, знайшов навпомацки й натягнув білизну та штани. Лишаючись босим та голим по пояс, засвітив лампу. Трохи пововтузився зі шкарпетками, взувся, для чогось притупнув, відбив легку чечітку. Магда зі свого місця стежила за ним, чекаючи продовження розмови й не форсуючи події.

— Справді треба хильнути, — мовив Кошовий. — Навіть не вина, чогось би міцнішого.

— З приводу?

— Я тепер розумію, в якому напрямку копати далі. І переконаний: капітан Зубов, як решта його колег, зеленого поняття не мають, чим займалася коханка штабного офіцера капітана Платова. Інакше мене чи такого, як я, близько б не підпустили до цієї справи. Згодна?

— Швидше так, чим ні.

— Головне: віднині я шукатиму вбивцю не так жінки, як австрійського агента. У такий спосіб нехай опосередковано, але долучуся до загальної справи.

— Ти про що?

Клим одягнув нижню сорочку.

— Не забувай, я так званий мазепинець. Українській громаді тут, у Галичині, так само як нашій наддніпрянській спільноті, вигідна перемога військ кайзера та Австрії загалом. Недарма Січові стрільці воюють на його боці, і то добре б'ються. Бо є не чутки, Магдо, а цілком підтверджені факти: австрійський уряд робить ставку на українські сили, аби в разі перемоги вони — ми — могли отримати в королівстві ширші права, аж до автономії. То велика політика, зараз торкатися її не час і не місце, можна заплутатися. Проте діяльність твоя й загиблої Божени на руку й нам. Виявити, хто її вбив, та покарати — завдати хай невеличкого, та все ж удару по росіянах. Мій інтерес таким чином ти бачиш.

Магда знову почала моститися зручніше.

— При своєму, Климе, ти лишався, коли пристав на пропозицію Зубова. Ти, любий, іншого виходу не мав. Не шукай для себе вищих цілей, ніж вирватися з-за ґрат і лишитися живим. До речі, це нормальні прагнення. Й не лише під час війни. Не кажи, що дотепер не було стимулу.

— Ти права, — Кошовий одягнув светр. — Але він, якщо можна так сказати, подвоївся. Пікантність, перчик ситуації в тому, що Зубов навряд чи наказував убити Божену. Навпаки, він би її заарештував і гучно відрапортував про викриття шпигунської мережі. Хреста б отримав на груди, може, в чині б підвищили. І це лише один бік.

— Є інший?

— Капітан Платов. Заради відбілювання його репутації все почалося. Мовляв, він міг забити коханку до смерті, дізнавшись, що вона йому зраджує. Тепер, пані Магдо, — він обсмикнув краї одягу, — видача вбивці означатиме, що під боком у офіцера генерального штабу примостилася шпигунка. А ніхто цього не знав. Кар'єрі Платова кінець. Тож розумієш парадокс: ліпше було б Зубову взагалі не рухати справу. Хай би поліція розбила собі лоба. Не певен, що вбивця, ким би він не був, поквапився потай розказати, кого саме вбив. Хіба все робилося навмисне, аби зашкодити тому ж таки Платову.

— Складно.

— І я про це.

— Вбивця міг не знати про таємну місію Божени.

— Але в такому разі знову повертаємося на побутовий ґрунт. Вже не вірю. Банальні ревнощі відпадають. Тим більше, комісар Віхура має рацію: її забили люто, з усієї злості, вихлюпнувши ненависть на маленьку жінку. Ревнощів замало, вона явно комусь заважала родом своєї діяльності. Перейшла комусь дорогу як агент, — він клацнув пальцями. — Причина тут, Магдо. Чуйка в мене.

— Не сперечатимусь, — кивнула вона. — Мала безліч нагод переконатися в її правдивості.

Кошовий став напроти, схрестивши руки на грудях.

— Нічого не хочеш більше повідати?

— Наприклад?

— Яке завдання мала Божена. Обмовилася про зірвану операцію. То веди до кінця. Але — не від самого початку.

Магда хвильку подумала, примруживши очі.

— Гірше не стане. По-моєму, це приміщення вже не вміщає такої кількості державних та військових таємниць, які прозвучали тут за кілька останніх годин. А що ти зараз маєш на увазі?

— Початок я знаю. Божена, виконуючи завдання Відня, сама активно пішла на контакт із капітаном Платовим. Раніше вона була агентом кримінальної поліції, потім — політичної. Виглядає, ти доклалася до того, аби просувати дівчину, так би мовити, кар'єрними сходами. Вона мала рости над собою. Панна стрімко закохала в себе російського офіцера, бо мала такий досвід і, повторюся, відповідне завдання. Мета — генеральний штаб та відомості, які

1 ... 39 40 41 ... 58
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коханка з площі Ринок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коханка з площі Ринок"