Читати книгу - "Будь дивом"

Мій племінник, який повернувся з коледжу додому і каже: «Ні, я не виріс, відколи ви мене бачили, я просто перестав сутулитися!»

Голівка немовляти, яка пахне солодше, ніж дощ.

Пісні в стилі кантрі, у яких трапляються слова: «Кохай так, ніби не боїшся бути самотньою». Студентка-літератор із Коледжу урсулінок, яка колись сказала мені: «Перо не має страху. А голос часто боїться».

Псалом 30:11: «На танок перетворив Ти плач мій, зняв із мене веретище й підперезав мене радістю».

Авторки Кетлін Норріс, Джоан Чіттістер і Енні Діллард. Студенти-піаністи професора Пола Шенлі в клівлендському Інституті музики.

Пухнасті «котики» на вербі.

Черниці-кармелітки, які, здається, співають серцем на Великдень.

Немовля в яслах. Порожня гробниця.

Коли на Великдень у церкві повно-повнісінько людей. Фіолетові крокуси, що визирають з-під снігу.

Фермери, художники й поети. Світло на світанку і в сутінках. Бачити, як сонце ніжно торкається трави, і знати, що Бог про мене дбає.

Історії, що їх розповідають вітражі.

Малюк, який тримає букетик зі щойно зірваних кульбабок так, ніби це розкішні троянди.

Незнайомець, який бажає здоров’я, коли чхаєш.

Дошкільня, яке всоте за останні п’ять хвилин запитує: «Чому?»

Жителька притулку для людей похилого віку, яка не може згадати своїх рідних, але пам’ятає кожне слово молитви «Отче наш».

Пожежники й офіцери поліції, які ризикують своїми життями заради незнайомих людей.

Підліток із фіолетовим волоссям і пірсингом у всьому тілі, який притримує двері перед жінкою з подвійним візком.

Коли в тих, хто пережив рак, відростає нове волосся. Прийомні батьки.

Однорічний малюк, який робить перші кроки. Пацієнт після інсульту, який знову вчиться говорити.

Черниці в рясах.

Новини про народження дітей у газетах. «Золоті» весілля.

Люди, які готові ділитися тим, що дає їм надію, наприклад учителька Меріл Джонсон із Клівленда. Коли вона запитала про це своїх восьмикласників середньої школи Чарлза Еліота, що розташована в бідному районі, вони відповіли:

Це коли моя хвора бабуся, яка три дні була в лікарні, повертається додому з усмішкою на обличчі і готова зіграти в покер. (Дріелль)

Прогулюватися своїм районом і бачити, що тут більше немає банд. (Кертіс)

Просинатися зранку з ароматом мила «Dove» на обличчі. (Майк)

Грати в баскетбол і гарно володіти м’ячем. (Роберт)

Чути, як сміються діти, які бігають у парку. (Джаррольд)

Запах гамбургерів і картоплі фрі з «Макдональдса» на нашій кухні, тому що мама вирішила сьогодні не готувати. (Деметріус)

Сидіти у своїй кімнати і читати «Загартовані вогнем». (Тімоті)

Сильні татові руки, що обіймають мене, коли хочеться поплакати. (Брітні)

Бачити, як щовечора в куточку мого вікна сяє яскравий місяць. (Лавель)

Аромати бабусиної листкової капусти, спагеті з сиром, заправки, картопляного салату, шинки, солодкого ямсу і бататового пирога в неділю. (Шамека)

Чути глибокий голос мого тата. (Рашида)

Відмикати двері ключем і заходити в наш прекрасний дім. (Жасмін)

Можливість щодня користуватися гарячою і холодною водою. (Катріна)

Знати, що, якщо я довірюся Богові, зі мною все буде гаразд. (К’яра)

Дзвінкий сміх мого новонародженого братика. (Брентон)

Солодкий запах моєї домівки. (Антоніо)

Бачити, як бабуся працює в саду без своїх знеболювальних пігулок. (Чез)

Прокидатися вранці й відчувати смачні запахи страв, які мама готує на кухні. (Пол)

Те, що мене більше не грабують, коли я повертаюся додому суботнього вечора. (Делонте)

Молитися Богові, дякуючи Йому за те, що Він пробуджує мене вранці протягом останніх 13 років. (Кейона)

Чудові вірші та історії Майї Анґелу, які вчать мене радіти тому, що я така, як є, байдуже, що кажуть інші. (Ніколь)

А я б до цього додала: «Учителі — такі, як Меріл Джонсон, — завдяки яким ми маємо підстави сповнитися надією».

А що дає надію тобі? Переглянь своє життя — і знайдеш відповідь усюди.

Урок 34

Обмірковуй свої слова. Стеж за тим, що говориш і пишеш

Перш ніж сказати щось про когось, запитай себе:

Це добрі слова?

Це правда?

У цьому є потреба?

Відповідь на ці три запитання проілюструє істину «Мовчання — золото» для більшості людей, включно зі мною.

Нещодавно проводилася національна соціальна рекламна кампанія, метою якої було відмовитися від пліток. Героями роликів стали Том Круз, Ґолді Хоун і Бет Мідлер.

А в Огайо один місцевий рабин розпочав кампанію «Слова здатні зцілювати», закликаючи людей уникати лашон-ара (негативу в мовленні). Ця кампанія охопила всю країну. Рабин Хаїм Фельд називає плітки найулюбленішою справою більшості американців. І він хоче покінчити з вербальним насильством.

Рабин визначає лашон-ара як «будь-яку форму усного мовлення (включно з плітками), яка може завдати шкоди іншій людині, наприклад психологічних травм, фінансових втрат, фізичного болю, заплямування репутації або зниження оцінки людини в очах інших».

Його ініціативу підхопили й інші. На автівках з’явилися наклейки: «Постав гальма на лашон-ара». Одного разу я сиділа в кав’ярні, а за сусідній столик сіло троє людей. Вони розмовляли, а коли одна жінка почала критикувати відсутню особу, чоловік, який сидів навпроти неї, підняв руки, щоб припинити це, і сказав: «Нам не слід про неї говорити. Її тут немає, а отже, вона не може себе захистити».

— Але ж це правда! — заперечила жінка.

— Усе одно це неправильно. Це лана харан — ота єврейська штука. Ми не повинні це робити, — похитав головою чоловік.

Але жінка не вгавала, і тоді чоловік знову похитав головою і повернувся в інший бік разом зі своїм стільцем.

Нещодавно моя подруга почала пліткувати, але вчасно схаменулася: «О, ні, я знову роблю це лошер хора! Господи, як же це важко!».

Це лашон-ара, і я борюся з ним протягом усього свого життя. Ви навіть не уявляєте, як мені хочеться розповісти комусь про колегу, якого бачили в стрип-клубі. Але я цього не роблю. Поки що.

Фельд зауважує, що більшість людей пліткують, щоб зміцнити дружні стосунки, продемонструвати свою дотепність, приховати брак розмовних навичок, помститися комусь або когось вразити. Якщо його кампанія буде успішною, плітки можуть стати так само соціально неприйнятними, як куріння. Але опору не уникнути! Деякі люди ображаються, коли кажеш їм, що не хочеш слухати плітки. Вони переконані, що пліткувати можна, якщо це правда чи якщо плітки можуть когось розважити.

Цей рабин хоче, щоб ми підняли наші стандарти. У його книжці «Слова здатні зцілювати» можна знайти такі поради: