Читати книгу - "Керуй гормонами щастя"

обирає, на чому саме зосередити увагу, і щоразу цю роль відіграє реальність, яка вже є знайомою.

Якщо ви вирішили не фокусуватися на торті, необхідно обрати інший об’єкт, що на нього буде спрямовано вашу увагу. Імпульс сконцентруватися на погрозах не відповідає вашій меті, тож потрібно докласти зусиль, щоб знайти альтернативу. Ви маєте знайти позитивний фокус, інакше мозок сам знайде негативний.

Наведу особистий приклад, як я змінювала власні очікування. Іноді мені приходять відгуки від читачів. Якщо відгук позитивний, для мене це все одно що святковий торт для слона. І коли я підходжу до свого комп’ютера після гарного відгуку, мозок підсвідомо починає чекати на приємні відчуття. Якщо я дозволяю цьому очікуванню закріпитися, усе закінчується величезним розчаруванням.

Я змушена активно формувати інше, більш реалістичне очікування. Щоразу, підходячи до комп’ютера, я нагадую собі, що мені подобається те, що я роблю, і що це принесе плоди, але, можливо, не в досяжному для роздивляння майбутньому. Наразі в мого мозку існує альтернатива почуттю, що щось негаразд, коли він не отримує свій «торт».

Ми всі прагнемо поваги та визнання від оточення, оскільки від цього залежить наше виживання. Задовольнити соціальні потреби буває не так просто, як фізичні. Якщо людину мучить спрага, задоволення настає тієї миті, коли вона робить ковток води. Коли людина отримує соціальну підтримку, її внутрішній ссавець вимагає ще. У природному середовищі соціальні розчарування несуть реалістичну інформацію про те, як поширюються гени тварини. У нашому суспільстві соціальне розчарування не загрожує виживанню. І ви маєте нагадувати собі про це знову і знову.

Дещо про мозок людини…

Соціальне розчарування не загрожує виживанню. І ви маєте нагадувати собі про це знову і знову.

Час від часу мені приходять відгуки, що відображають глибоке розуміння того, про що саме я пишу. Мені дуже приємно, що мене розуміють, хоча я бачу лише символи на моніторі. Це дуже потужне почуття, бо з перших моментів життя мозок пов’язує шанси на виживання з рівнем розуміння. У новонароджених стрес знімається тим, що навколишні дорослі розуміють його життєві потреби. Коли дитина вчиться спілкуватися, то поступово усвідомлює, що для неї добре, коли її розуміють. Однак приємне відчуття – то не єдина стратегія виживання в дорослому житті, коли ми досить часто стикаємося з нерозумінням оточення. Якщо витрачати всі зусилля на те, щоб домагатися розуміння від інших, існує велика ймовірність пропустити потреби, що їх можна задовольнити самостійно. З того, що нас не розуміють, можна отримати певний урок. Однак якщо сприймати це як загрозу виживанню, буде здаватися, що світ складається виключно із загроз. Усе ж краще формувати реалістичні очікування щодо нейрохімічних процесів власного організму.

Людина постійно маневрує між очікуваннями. Що є завищеними чи заниженими. Якщо ставити захмарну мету, короткостроковий результат незмінно розчарує. Якщо занижувати очікування, ви нічого не доб’єтеся в перспективі. Розчарування є неминучими, але ви отримаєте максимальний результат, якщо вчасно коригуватимете свої очікування відповідно до нового досвіду. Це буває непросто, тому що очікування не завжди формулюються словами. Однак якщо на них сконцентруватися, ви знайдете шлях, як ними керувати.

Нереалістичні очікування щодо правил і законів є дуже поширеними. Часто нам подобається, коли якесь правило застосовується до інших, але не до нас особисто. Людину може дратувати, що якесь правило в чомусь обмежує її, при цьому вона не зважає, що в багатьох інших випадках це правило йшло їй на користь. Наприклад, правила паркування реально дратують, якщо ви не можете знайти куди поставити автівку. Проте ті самі правила мотивують інших звільняти паркувальні місця. Але мало хто вдячний правилам, коли знаходить паркувальне місце. Зазвичай людина схильна не помічати користь, що виходить із правил, але помічає будь-яку незручність. Коли ви так чините, то тренуєте мозок бачити погану систему і поганий світ попри те, що ця система забезпечування виживання. Якщо замість цього зосередитися на тому, яку користь ви отримуєте від системи, мозок навчиться помічати позитив навколо. На базі суб’єктності можна сформувати нейронний ланцюжок із позитивним ставленням, якщо мати це на меті й повторювати до закріплення результату.

Дещо про мозок людини…

Ви тренуєте свій мозок бачити погану систему і поганий світ попри те, що ця система забезпечує ваше виживання. Якщо замість цього зосередитися на тому, яку користь ви отримуєте від системи, мозок навчиться помічати позитив навколо. На базі суб’єктності можна сформувати нейронний ланцюжок із позитивним ставленням, якщо мати це на меті й повторювати до закріплення результату.

Люди часто відчувають розчарування, оскільки мозок ссавця концентрується на тому, чого йому бракує. Він порівнює себе із оточенням і «веде рахунок». Розчарування, що людині не вдалося в чомусь досягти успіху, сприймається як загроза виживанню, якщо навколо немає загроз, що є більш суттєвими. З огляду на цей механізм дії мозку, нереалістично очікувати, що «гормони щастя» синтезуватимуться постійно. Реалістично використовувати свою усвідомленість заради побудови нових шляхів у «нейронних джунглях» головного мозку.

Перший крок, а за ним – наступний

Розпочніть свою СРО звичку вже сьогодні! Не чекайте на знак згори. Не чекайте, коли ваші друзі та сім’я скажуть, що це є чудова ідея. Не чекайте, поки у вас з’явиться чітке уявлення, до чого це все приведе. Просто зробіть перший крок.

Тур, що мешкає високо в горах, зосереджений на тому, куди саме він зробить наступний крок, а не на небезпеках, що приховані на гірських перевалах. Мавпа фокусує увагу на наступній гілці, замість дивитися вниз. Газель цікавиться одним конкретним левом, що може стати для неї загрозою, а не всіма левами загалом. Ви досягнете власної мети, якщо зосередитеся на власному шляху. Для початку оберіть свій шлях. Ви відчуєте себе впевненіше, якщо будете думати про ту перешкоду, що виникла на вашому шляху конкретної миті, а не про всі складнощі загалом. Ви можете отримувати задоволення від процесу вибору наступних кроків, навіть коли на шляху на вас чекає безліч перешкод.

Китайський політик і реформатор Ден Сяопін казав, що «можна перейти річку, випробовуючи кожне наступне каміння». Камінь, що на нього ви станете, може хитатися, а яким буде наступне каміння, невідомо,