Читати книгу - "Ніжно відданий Декстер"

ж, принаймні ми дізналися, наскільки хороша була заміна Кайла.

Дебора сіла на стілець, що стояв біля мого столу.

— Ми знову на клітці номер один. А Кайл... — вона прикусила нижню губу і не закінчила речення.

— Ти ще не повідомила про це капітану Меттьюзу? — запитав я. Вона похитала головою. — Ну, він має їм подзвонити. Вони пришлють ще когось.

— Точно, чудово. Вони пришлють когось, хто хоч б добереться до зони отримання багажу. От лайно, Декстер.

— Ми маємо сказати їм, Деб. А до речі, хто вони такі? Кайл тобі не говорив, на кого він працює?

Вона зітхнула.

— Ні. Він жартівливо говорив, що працює на ІУА26, але я так і не зрозуміла, що в цьому смішного.

— Ну, ким би вони не були, їх слід поставити до відома, — я витягнув касету зі стерео і поклав її перед сестрою на стіл. — Має бути щось, що вони можуть зробити.

Дебра трохи помовчала.

— Чому у мене таке відчуття, що вони вже щось зробили, і цим чимось став Бердет? — сказала вона. Потів вона згребла зі столу касету і, важко переставляючи ноги, вийшла з кабінету.

Я потягував каву і переварював ланч за допомогою здоровенного шматка шоколадного торта, коли надійшло повідомлення про вбивство в районі каналу. Анджело-ніякого-відношення і я вирушили туди, де в каркасі невеличкого будинку, — який схоже колись розібрали, а тепер перебудовували, — знайшли тіло.

Будівництво на час зупинили, оскільки власник і підрядник судилися один з одним. Два хлопчини, прогулюючи школу, забралися на будівництво і натрапили на труп. Він знаходився на щільній пластмасі, яка покривала лист фанери, а сам лист спочивав на двох козлах. Хтось, скориставшись пилкою, акуратно відпиляв жертві голову, руки і ноги. Торс лежав посередині, а всі відрізані частини були покладені біля нього в декількох дюймах.

І хоча Темний Мандрівник пирхнув і прошепотів мені на вухо якісь похмурі подробиці, я вирішив, що це в нього заговорила заздрість, і продовжив роботу. Звісно, крові було в достатку, і мене напевно очікував би день радісної і наполегливої ​​праці, якби я випадково не підслухав розмову детектива і копа, який першим опинилися на місці злочину.

— Гаманець лежав поруч з тілом, — повідомив офіцер Снайдер. — Водійські права, видані в Вірджинії на ім'я Деніела Честера Бердета.

О-о, отак-то, сказав я, звертаючись до веселого голосу, що розташувався на задньому сидінні мого мозку і безперервно базікав. Адже це багато що пояснює, чи не так? Я знову подивився на труп. Хоча розчленування проходило поспішно і проводилося за допомогою грубого інструменту, в розташуванні відрізаних кінцівок і голови я побачив щось знайоме, і Темний Мандрівник, погоджуючись, радісно хихикнув. Зазори між торсом і ампутованими частинами були абсолютно рівними і, здавалося, знаходилися на точно виміряній відстані одна від одної. Вся ж ця презентація була розміщена, як урок з анатомії: Як від'єднати стегнову кістку від ноги.

— Двоє хлопців, які знайшли тіло, в машині. — сказав Снайдер детективу.

Я розвернувся і подивився на двох представників правопорядку, не знаючи, як краще повідомити їм свою новину. Звісно, можливо я помилявся, але...

— Сучачий синочок. — долинуло до мене чиєсь бурмотіння.

Я озирнувся і побачив Анджело, який сидів навпочіпках на іншому кінці тіла. Він знову опинився в тій ситуації, коли витягував своїм пінцетом світлий невеличкий шматок паперу. Я підійшов до нього і глянув через його плече на знахідку.

На листку чітким, тонким почерком хтось написав «POGUE», а потім закреслив одинарною лінією.

— Що за pogue? — запитав Анджело. — Його ім'я?

— Це людина, яка сидить за письмовим столом і віддає накази бойовим частинам.

Він поглянув на мене

— Звідки тобі відомо про це лайно?

— Я дивлюсь багато фільмів.

Анджело перевів погляд на шматок паперу.

— Думаю, почерк той же. — сказав він.

— Зовсім, як той, інший. — погодився я.

— Як у справі, якої не існує. Знаю, був там.

Я випростався, глибоко зітхнув і подумав, як приємно опинитися правим.

— Цього вбивства теж не існує. — вимовив я і попрямував до місця, де офіцер Снайдер розмовляв з детективом.

Детектив нагадував собою грушу і звали його Коултер. Він потягував з великої пластикової пляшки содову під назвою «Маунтан Дью» і дивився на щось по той бік каналу.

— Як ти вважаєш, на скільки потягнуть тут такий будинок і земля? — запитав він у Снайдера.

— Біля отакого каналу? Менш ніж за милю від затоки, га? Хмм... Пів мільйона? Більше?

— Пробачте, детективе, — втрутився я. — Боюся, у нас виникла непередбачена ситуація. — мені давно хотілося вимовити цю фразу, однак належного враження на Коултера вона не справила.

— Ситуація? Ви що «Місце злочину» дивитесь?

— Бердет — федеральний агент. І ви повинні негайно повідомити капітану Меттьюзу про те, що сталося.

— Я повинен?

— Це пов'язано зі справою, до якої нам заборонено торкатися, — пояснив я. — З Вашингтона прибули люди і веліли капітану відвалити.

Коултер відпив із пляшки.

— Ну і що? Капітан відвалив?

— Як кролик, врубав задній хід.

Коултер обернувся і подивився на тіло Бердета.

— Значить, федерал... — він зробив ще ковток, уважно вивчив відрізану голову, похитав своєю головою і додав: — Ці хлопці, опинившись під пресом, завжди розвалюються на частини. — потім детектив подивився у вікно і дістав мобільний.

Дебора прибула на місце злочину, коли Анджело-ніякого-відношення вкладав валізку з приладами та інструментами в мікроавтобус, і рівно за три хвилини до появи капітана Меттьюза. Я не хочу, щоб ви подумали, ніби я критикую капітана. Щоб бути до кінця справедливим, слід зазначити, що Дебрі не був потрібен час, аби освіжити себе водою «Араміс», як це зробив капітан, і їй не треба було поправляти вузол краватки, що, само собою, теж вимагає достатньо часу. Через кілька секунд після приїзду капітана біля будинку з'явився автомобіль, який я знав не гірше своєї власної машини: каштановий Ford Taurus, пілотований сержантом Доуксом.

— Ура, ура! Вся банда в зборі. — радісно вигукнув я

Офіцер Снайдер подивився на мене так, наче я запропонував йому потанцювати в парі зі мною голим, а Коултер обмежився лише тим, що заткнув вказівним пальцем горлечко пляшки, і в такому вигляді рушив разом із нами назустріч капітану.

Дебора оглянула місце злочину зовні і веліла напарнику Снайдера перенести периметр поліцейської стрічку