Читати книгу - "Співучасть у злочині"

Якщо перший, а також наступні злочини були вчинені до набуття об’єднанням усіх обов’язкових ознак злочинної організації, ці злочини за наявності до того підстав необхідно кваліфікувати як такі, що вчинені організованою групою[206].

Злочинна організація є найбільш небезпечним різновидом співучасті з попередньою змовою, тому що їй властивий найвищий ступінь зорганізованості співучасників. Сам факт існування організації являє собою серйозну загрозу для суспільства, тому що створюється вона з метою вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів: економічних, господарських, пов’язаних з незаконним виготовленням, придбанням, транспортуванням, збутом наркотичних засобів, зброї тощо.

Тому в КК України до розділу про злочини проти громадської безпеки законодавцем включено ст. 255, яка встановлює відповідальність за створення злочинної організації.

Разом із тим, слід погодитися з думкою деяких дослідників, які вважають, що виділення злочинної організації в окремий вид співучасті є не зовсім вдалим. Сконструювавши цей вид співучасті, законодавець намагався відреагувати на сформовану криміногенну ситуацію, але при цьому чітко не закріпив його поняття й ознаки, що відмежовують його від організованої групи. У теперішній час це питання залишено для самостійного тлумачення правозастосовних органів.

Варто розглянути таблицю, в якій надається характеристика створення злочинної організації в контексті загального поняття злочину (див. табл. 2.1).

Досліджуючи конструкцію ст. 255 КК України, М. І. Хавронюк зазначає, що у диспозиції ч. 1 ст. 255 КК недотримані положення ч. 4 ст. 28 КК, згідно з якими злочинна організація створюється з метою вчинення тяжких або особливо тяжких (у множині) злочинів. Стаття 255 КК є надто складною за своєю конструкцією: вона містить сім різних складів злочинів, які могли би бути відображеними принаймні у чотирьох — п’яти різних статтях. У ст. 255 КК не враховано, що згідно з ч. 3 ст. 27 КК організатором є також і особа, яка керувала підготовкою чи вчиненням злочинів або керувала злочинною організацією[207].

Законодавче визначення злочинної організації дає можливість відмежувати її тільки за однією кількісною ознакою, коли мова йде про об’єднання декількох організованих груп. Що ж стосується таких виділених законодавцем ознак, як зорганізованість і спрямованість на вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів, то, як справедливо зазначає Д. М. Міненок, вони однаково притаманні як злочинній організації, так і організованій групі[208]. Вказівка законодавця на мету створення групи — вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів — не може служити ознакою, що відрізняє ці підформи складної співучасті за попередньою змовою осіб, оскільки організована група, як правило, також створюється для вчинення таких злочинів. Такий висновок підтверджується даними правозастосовчої практики, яка не виокремлює ці види групової співучасті у злочині. Так, наприклад: у 2003 р. виявлено 634 організовані групи та злочинні організації, учасники яких вчинили 6159 злочинів, що на 4,8 % менше, ніж у 2002 р. Вони вчинили 39 бандитських нападів, 60 умисних убивств, у тому числі 4 на замовлення, 1,4 тис. крадіжок чужого майна, які становлять 23,5 % від кількості злочинів, вчинених ними[209].

Що стосується терміна «зорганізованість» (згуртованість), то використовувати його для розмежування організованої групи і злочинної організації неможливо, оскільки його зміст не розкритий ні в теорії кримінального права, ні в практиці його застосування.

Так, М. І. Ковальов вважає цю ознаку однією із проявів стійкості[210], інші автори виділяють її як самостійну, поряд зі стійкістю[211]. У судовій практиці зорганізованість членів злочинної групи визнається свідченням її стійкості.

За формулюванням великого тлумачного словника сучасної української мови, згуртований — дієприкметник пасивного стану минулого часу до згуртувати, тобто об’єднувати в одне нерозривне ціле; робити узгодженими чиї-небудь дії, вчинки; який згуртувався, утворивши гурт, зграю або який об’єднав свої сили[212]. Словник синонімів української мови визначає, що згуртовувати (створюючи ким-небудь, чим-небудь міцний зв’язок, єдність, зливати в одне ціле на основі спільності поглядів, інтересів, переконань) — гуртувати, організовувати, єднати, з’єднувати, поєднувати[213]. Отже, згуртованість як вищий ступінь організованості притаманна як злочинній організації, так і організованій злочинній групі, більше того, знову створено злочинну організацію, учасники якої ще не вчинили інших злочинів, може бути менш згуртованою, ніж організована злочинна група, учасники якої вчинили серію злочинів і об’єднані потенційною погрозою викриття.

Звідси, введення до Кримінального кодексу України конструкції «злочинна організація» викликає певні труднощі для слідчих органів, судів, «які повинні встановлювати, чи володіє ця злочинна організація ознакою згуртованості, і які формально-юридичні ознаки відрізняють злочинну організацію від організованої злочинної групи»