Читати книгу - "Пригоди бравого вояка Швейка, Ярослав Гашек"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Враз він гупнув кулаком об стіл, аж пляшки підскочили.
- Бог - це велич, це щось неземне. Він чесний у своїх ділах, осяйний, як сонце, і ніхто в мені цієї віри не похитне. І святого Йосифа поважаю, всіх святих поважаю, крім святого Серапіона... Дуже вже паскудне в нього ім’я.
- Справді, не завадило б йому подати прохання про зміну імені,- зауважив Швейк.
- Люблю святу Людмилу і святого Бернарда,- вів далі колишній законовчитель.- Він урятував багато прочан на Сен-Готарді. Носить на шиї пляшку з коньяком і розшукує занесених снігом.
Розмова набрала іншого напрямку. Побожний курат почав патякати таке, що ні в які ворота не лізло.
- Шаную немовлят і їхнє свято двадцять восьмого грудня. Ірода ненавиджу. Коли курка спить - свіжих яєць не дістати.
Він розсміявся і заспівав:
Святий боже, святий кріпкий...
Однак одразу ж урвав і, підвівшись, гостро запитав Каца:
- Ви не вірите, що п’ятнадцятого серпня свято вознесіння діви Марії?
Веселощі були в повному розпалі. З’явилися ще пляшки, і Кац час від часу вимагав:
- Скажи, що не віриш у господа бога, а то не наллю.
Здавалося, що повернулися дні переслідувань перших християн. Колишній законовчитель співав якусь пісню про мучеників з часів Римської імперії і горлав:
- Вірю в господа бога, не зречуся його. Не треба мені твого вина! Я можу й сам по нього послати!
Нарешті його поклали в ліжко. Перед тим як заснути, він урочисто проголосив, піднісши праву руку, наче до присяги:
- Вірю в бога-отця, сина і святого духа! Принесіть мені молитовник!
Швейк тицьнув йому в руку якусь книжку, що лежала на нічному столику, і побожний фельдкурат заснув з «Декамероном» Боккаччо в руках.
13. ШВЕЙК ЇДЕ СОБОРУВАТИ
Фельдкурат Отто Кац сидів, замислившись, над циркуляром, який він саме приніс із казарми. Це було засекречене розпорядження військового міністерства:
«Військове міністерство скасовує на час війни чинні приписи щодо соборування солдатів армії і встановлює такі правила для військового духовенства:
§ 1. На фронті скасовується соборування.
§ 2. Тяжкохворим і пораненим забороняється переміщатися в тил заради соборування. Обов’язком військових священиків є негайно передати таких людей відповідним військовим установам для дальшого покарання.
§ 3. У військових тилових лазаретах можна проводити групове соборування згідно з висновками військових лікарів, якщо вищезгадане соборування не заважатиме роботі відповідних військових установ.
§ 4. У надзвичайних випадках командування військових тилових лазаретів може дозволити поодиноким особам соборування.
§ 5. Військові священики зобов’язані за викликом командування військових лазаретів соборувати тих, кому командування дозволить».
Потім фельдкурат перечитав ще раз розпорядження, в якому його повідомляли, що завтра він повинен піти на Карлову площу до військового лазарету соборувати тяжкопоранених.
- Слухайте, Швейку! - вигукнув фельдкурат.- Хіба це не свинство? Немовби на цілу Прагу я один-однісінький фельдкурат. Чому туди не пошлють отого побожного священика, що в нас недавно ночував? Іти зі святими дарами аж на Карлак! Я вже й забув, як це робиться.
- То давайте купимо собі катехізис, там усе буде, пане фельдкурате,- сказав Швейк.- Для духовних пастирів це щось таке, як путівник для іноземців. В Емаузькому монастирі працював один помічник садівника; коли він захотів зробитися послушником і дістати рясу, щоб не зношувати свого одягу, мусив купити собі катехізис і вивчити, як треба хреститись, і хто єдиний уникнув первородного гріха, і що значить мати чисте сумління, та інші такі дрібниці, а потім він потайки продав з монастирського саду половину огірків, і його з ганьбою вигнали зі святої обителі. Коли я з ним зустрівся, він мені й каже: «Ті огірки я міг продати й без катехізису».
Коли Швейк приніс куплений катехізис, фельдкурат, гортаючи сторінки, казав:
- Диви-но, соборування може здійснити лише священик, і то виключно єлеєм, що його освятив єпископ. Отже, Швейку, ви не маєте права самі до цього братися. Ану ж бо, прочитайте мені, як треба відправляти соборування.
Швейк почав читати:
- «Це робиться так: священик мастить хворому окремі органи чуттів і тим часом молиться: «Через святе помазання і завдяки всеблагому милосердю, хай простить тобі бог усі твої гріхи, заподіяні зором, слухом, нюхом, смаком, мовою, дотиком і ходою».
- Хотілося б мені, Швейку, знати,- обізвався фельдкурат,- що поганого людина може заподіяти дотиком. Ви можете це мені пояснити?
- О, багато чого, пане фельдкурате. Наприклад: залізти до чужої кишені або на танцях... Ви ж знаєте, які там кумедії бувають?
- А ходою, Швейку?
- Коли людина почне шкутильгати, щоб над нею змилосердилися.
- А нюхом?
- Коли хто від смороду носа відвертає.
- А смаком, Швейку?
- Коли хтось на когось облизується, як кіт на сало.
- А мовою?
- Це вже треба розглядати разом із слухом, пане фельдкурате. Коли один городить казна-що, а другий уже й вуха розвісив.
Після цих філософських міркувань фельдкурат на хвилину замислився і сказав:
- Отже, нам потрібний єлей, освячений єпископом. Ось вам десять крон,- купіть плящинку. На військовій базі такого єлею, звичайно, немає.
І Швейк помандрував по єлей, освячений єпископом. А розшукати його куди важче, ніж живлющу воду в казках Божени Нємцової. 119
Швейк заходив у кілька аптекарських магазинів, і досить було йому тільки вимовити: «Прошу пляшечку єлею, освяченого єпископом»,- як усі вибухали реготом або з переляку ховалися за прилавок. А Швейк робив надзвичайно серйозну міну.
Нарешті він вирішив спробувати щастя в аптеках. У першій аптеці лаборантові наказали випровадити Швейка. В другій хотіли телефонувати в швидку допомогу, а в третій провізор сказав йому, що на Довгій вулиці фірма «Поляк» - торгівля оліями й лаками - напевне матиме на складі потрібний йому єлей.
Фірма «Поляк» на Довгій вулиці справді була фірмою дуже оперативною. Вона не випускала з рук жодного покупця, поки його не задовольнить. Якщо покупець просив копайського бальзаму, 120 - йому наливали скипидару, і все було гаразд.
Коли Швейк прийшов туди і попросив на 10 крон єлею, освяченого єпископом, хазяїн сказав прикажчикові:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пригоди бравого вояка Швейка, Ярослав Гашек», після закриття браузера.