Читати книгу - "Кобзар, Шевченко Т. Г."

class="s1">Насипала бурта

На Орелі… на Ладогу

Так гурти за гуртом

Виганяла та цареві

Болота гатила.214

І славного Полуботка

В тюрмі задушила.

Отойді-то було свято!

Аж пекло злякалось.

Матер божа у Ржавиці

Вночі заридала.

 

3

Й я таки пожила:

С татарами помутила,

С мучителем215 покутила,

С Петрухою216 попила,

Да немцам запродала.

 

1

Та ти добре натворила:

Так кацапів закрепила

У німецькі кайдани -

Хоч лягай та й засни.

А в мене ще, враг їх знає,

Кого вони виглядають?

Вже ж і в крепость завдала,

І дворянства страшну силу

У мундирах розплодила,

Як тих вошей розвела;

Все вельможнії байстрята!

Вже ж і Січ їх бісновата

Жидовою поросла.

Та й москаль незгірша штука:

Добре вміє гріти руки!

І я люта, а все-таки

Того не зумію,

Що москалі в Україні

З козаками діють.

Ото указ надрукують:

«По милості божій,

І ви наші, і все наше,

І гоже й негоже!»

Тепер уже заходились

Древности шукати

У могилах… бо нічого

Уже в хаті взяти;

Все забрали любісінько.

Та лихий їх знає,

Чого вони з тим поганим

Льохом поспішають?

Трошки, трошки б підождали,

І церква б упала…

Тойді б разом дві руїни

В Пчеле217 описали…

 

2 і 3

Чого ж ти нас закликала?

Щоб на льох дивиться?

 

1

Таки й на льох. Та ще буде

Два дива твориться.

Сю ніч будуть в Україні

Родиться близнята.

Один буде, як той Гонта,

Катів катувати!

Другий буде… оце вже наш!

Катам помагати -

Наш вже в череві щипає…

А я начитала,

Що, як виросте той Гонта,

Все наше пропало!

Усе добре поплюндрує

Й брата не покине!

І розпустить правду й волю

По всій Україні!

Так от бачите, сестриці,

Що тут компонують!

На катів та на все добре

Кайдани готують!

 

2

Я золотом розтопленим

Заллю йому очі!..

 

1

А він, клятий недолюдок,

Золота не схоче.

 

3

Я царевыми чинами

Скручу ему руки!..

 

2

А я зберу з всього світа

Всі зла і всі муки!..

 

1

Ні, сестриці. Не так треба.

Поки сліпі люде,

Треба його поховати,

А то лихо буде!

Он бачите, над Києвом

Мітла простяглася,

І над Дніпром і Тясмином

Земля затряслася.

Чи чуєте? Застогнала

Гора над Чигрином.

О!.. Сміється і ридає

Уся Україна!

То близнята народились,

А навісна мати

Регочеться, що Йванами

Обох буде звати!

Полетімо!..

 

Полетіли

Й летячи співали:

 

1

Попливе наш Іван

По Дніпру у Лиман

З кумою.

 

2

Побіжить наш ярчук:218

В ірій їсти гадюк

Зо мною.

 

3

Как хвачу да помчу,

В самый ад полечу

Стрелою.

 

 

ТРИ ЛІРНИКИ

 

 

Один сліпий, другий кривий,

А третій горбатий

Йшли в Суботов про Богдана

Мирянам співати.

 

1

Що то, сказано, ворони.

Уже й помостили,

Мов для їх те сідало

Москалі зробили.

 

2

А для кого ж? Чоловіка,

Певне, не посадять

Лічить зорі…

 

1

Ти то кажеш.

А може, й посадять

Москалика або німця.

А москаль та німець

І там найдуть хлібець.

 

3

Що це таке верзете ви?

Які там ворони?

Та москалі, та сідала?

Нехай бог боронить!

Може, ще нестись заставлять,

Москаля плодити.

Бо чутка є, що цар хоче

Весь світ полонити.

 

2

А може, й так!

Так на чорта ж їх на горах ставить?

Та ще такі височенні,

Що й хмари достанеш,

Як вилізти…

 

3

Так от же що:

Ото потоп буде,

Пани туда повилазять

Та дивиться будуть,

Як мужики тонутимуть.

 

1

Розумні ви люди,

А нічого не знаєте!

То понаставляли

Ті фігури он для чого:

Щоб люди не крали

Води з річки - та щоб нишком

Піску не орали,

Що скрізь отам за Тясьмою.219

 

2

Чортзна-що провадить!

Нема хисту, то й не бреши.

А що, як присядем

Отутечки під берестом

Та трохи спочинем! -

Та в мене ще шматків зо два

Є хліба в торбині,

То поснідаєм в пригоді,

Поки сонце встане…

 

Посідали. «А хто, братця,

Співа про Богдана?»

 

3

Я співаю. І про Ясси,220

І про Жовті Води,

І містечко Берестечко.221

 

2

В великій пригоді

Нам сьогодні вони стануть!

Бо там коло льоху

Базар люду насходилось

Та й панства не трохи.

От де нам пожива буде!

Ану, заспіваєм!

Проби ради…

 

1

Та цур йому!

Лучче полягаєм

Та виспимось. День великий.

Ще будем співати.

 

3

І я кажу: помолимось

Та будемо спати.

Старці під берестом заснули;

Ще сонце спить, пташки мовчать,

А коло льоху вже проснулись

І заходилися копать.

Копають день, копають два,

На третій насилу

Докопалися до муру

Та трохи спочили.

Поставили караули.

Ісправник аж просить,

Щоб нікого не пускали,

І в Чигрин доносить

По начальству. Приїхало

Начальство мордате,

Подивилось. «Треба,- каже,-

Своди розламати,

Вєрнєй дєло…» Розламали

Та й перелякались!

Костяки в льоху лежали

І мов усміхались,

Що сонечко побачили.

От добро Богдана!

Черепок, гниле корито

Й костяки в кайданах!

Якби в формених, то добре:

Вони б ще здалися…

Засміялись… а ісправник

Трохи не сказився!

Що нічого, бачиш, взяти,

А він же трудився!

І день і ніч побивався,

Та в дурні й убрався.

Якби йому Богдан оце

У руки попався,

У москалі заголив би,

Щоб знав, як дурити

Правительство!! Кричить, біга,

Мов несамовитий.

Яременка222 в пику пише,

По-московській лає

Увесь народ. І на старців

Моїх налітає.

«Вы што делаете, плуты!!»

«Та ми, бачте, пане,

Співаємо про Богдана…»

«Я вам дам Богдана,

Мошенники, дармоеды!

И песню сложили

Про такого ж мошенника…»

«Нас, пане, навчили…»

«Я вас навчу! Завалить им!»

Взяли й завалили -

Випарили у московській

Бані-прохолоді.

Отак пісні Богданові

Стали їм в пригоді!!..

Так малий льох в Суботові

Москва розкопала!

Великого ж того льоху

Ще й не дошукалась.

 

[1845, Миргород].

 

«Стоїть в селі Суботові…» 223

 

 

Стоїть в селі Суботові

На горі високій

Домовина України,

Широка, глибока.

Ото церков Богданова.

Там-то він