Читати книгу - "Як правильно з'їхати з глузду, або посібник з божевілля, Сергій Інший"

тому вона жестами покликала його до себе та вказувала на вільне місце поряд з нею, як виявилось потім, коли через багато років коли вони згадували своє минуле, вона зайняла те місце для нього з самого ранку, не дивлячись що зміна Назара була аж в обід, вона декілька годин відганяла всіх хто хотів туди сісти, щоб зберегти місце для Назара.

Вже через декілька місяців Назар отримав підвищення, ставши помічником начальника групи, але було одне «але», він став на цю посаду в групі «В», і тому бачитись з Іриною на роботі він став на багато рідше, та і після роботи також, тому що графік в них був надзвичайно різний, в такі моменти він починав розуміти чому Остап з Уляною навмисно не ідуть на підвищення. Ситуація почала налагоджуватись коли Ірина, під впливом Назара, звільнилась з колл-центру і знайшла роботу в якомусь бутіку модного одягу, звісно спочатку робота була нецікава і мало оплачувана, але вже через рік вона отримала підвищення і в неї почались цікаві поїздки до Франції чи Італії, потім і Назар став начальником групи. Вони зустрічались вже декілька років, і настав момент коли треба було щось робити далі, тому вони вирішили винайняти квартиру недалеко від її рідного дому, адже в неї була молодша сестра ще шкільного віку, яка була дуже прив’язана до старшої сестри, та і Ірина також дуже любила свою маленьку сестричку, на той час, маленькій Златі виповнилось вже одинадцять років. Вихованням обох сестричок займалась бабуся, і відповідно, Ірина виконувала роль матері для Злати, покинути рідний дім для Ірини було надзвичайно важким рішенням, і вона погодилась лише на той варіант, що вони знайдуть щось поряд з її рідної квартирою, аби вона могла повсякчас допомагати бабусі.

Час минав, але одружуватись вони не планували, жили собі як живеться. Коли бабуся важко захворіла і була вже не в змозі доглядати за Златою вони вирішили переїхати в їх стару квартиру, тум звісно було не дуже зручно, бабуся з Златою жили в одній кімнаті, а вони розмістились в інший. Через декілька місяців бабуся померла і вони перейняли виховання чотирнадцятирічної Злати на себе. Найважче було в цій ситуації Назару, адже обоє дівчат дуже важко переживали смерть останньої рідної для них людини. Та й життя у них не було надто солодке, батько пішов від них ще до народження Злати, мати померла під час пологів. Назар лише одного разу спробував підняти тему рідних батьків, але Ірина одразу дала зрозуміти що не хоче про це розмовляти, більше він про це не згадував. Тепер, коли померла бабуся, потрібно були вивести з розпачу їх обох, і якщо Ірина швидко оговталась, то Злата закрилась в собі, в ній прокинулись бунтівні поклики, вона почала прогулювати уроки, була помічена в не дуже пристойних компаніях, незважаючи на те що Ірина повсякчас намагалась на неї впливати, Назар не міг нічого зробити, адже по суті, він був ніхто для Злати, одного разу, коли Назар приєднався до її муштрування через прогули в школі, Злата йому так і сказала, що він її ніхто і він не має права їй вказувати, ці слова дуже його зачепили, і незважаючи на заспокоювання Ірини, він зрозумів що краще не пхатись в їх стосунки. Уся ця ситуація вплинула і на його стосунки з Іриною, вони почали частіше сваритись, інколи доходило і до серйозних наслідків, найбільша сварка привела до того вони, начебто, розійшлись, тобто ніхто нікого не кинув, ніхто не сказав цих ключових слів на кшталт «нам треба розійтись, тощо», але все таки, Назар зібрав якісь речі в рюкзак та пішов з дому, ніхто з них вже і не пам’ятав через що вони посварились і хто з них був правий. Назар розумів що ця сварка надто далеко зайшла, але він також був злий на неї, тому вирішив заночувати в хостелі, та вже зранку, на свіжу голову, він зрозумів що так більше не можна і треба інтереси Ірини ставити трохи вище аніж свої, тому, з самого ранку ще до того як Злата піде до школи і Ірина на роботу, Назар прийшов до дому з величезним букетом квітів, вони попросили один в одного вибачення і все налагодилося, більше вони ніколи не сварились так сильно, щоб комусь довелось збирати речі. Можливо і Злата зрозуміла свою роль в їх стосунках, бо вона почала по троху позбуватись своїх бунтарських якостей, «мабуть дорослішає» думав Назар.

Коли життя стало більш спокійним, вони почали замислюватись над власною сім’єю, адже їм обом вже було біля тридцяти, а вони ще навіть не були одруженні. Час був сприятливий, Злата ось-ось закінчить школу і піде навчатись далі, вона вже готувалась до вступу в найкращий університет країни, а отже вона переїде. На початку літа, після закінчення школи малої, вони одружилися, за свідків взяли Остапа з Уляною, які стали їхніми найближчими друзями. У вересні, Злата переїхала в гуртожиток, і нова сімейна пара почала замислюватись на власними дітьми, не минуло і декількох місяців як Ірина завагітніла і подарувала своєму коханому чоловіку двійняток, Єву і Вікторію, хресними батьками для них стали Уляна з Остапом та Оксана з Своїм хлопцем Ігорем, з яким вона вже на третьому курсі одружилася, а вже через два роки, незадовго після випуску з університету в них з’явилась дитина, здавалося що хресними батьками будуть її старша сестра з чоловіком, та на той час їхні сімейні зв’язки розрідились, і хрещеними Оксана взяла якихось невідомих Ірині людей.

Тим часом Єва з Вікторією швидко підростали та балували своїх втомлених батьків, лише після того як двійнята пішли у садок, вони почали потрохи видихати від сімейних хлопотів, Ірина навіть повернулась на роботу, та вже через декілька місяців праці вона вирішила звільнитись і то назавжди, адже бути мамою для нею було найважливішою роботою, Назар тим часом займав одну з керівних посад у колл-центрі, і спокійно міг забезпечити свою сім’ю, його дохід дозволяв їм купити нову просторішу квартиру, оплати найкращу школу для дівчаток, і двічі рік літати кудись на відпочинок.

Улюбленців серед дівчаток у батьків не було, адже незважаючи на те що вони були двійнятами, росли вони зовсім різними, Єва ж була свого роду заучкою, не такою що все визубрює, здає екзамен і тут же забуває, ні, вона була просто надзвичайно розумною, стриманою, вже у старших класах її наймали репетитором з основних предметів батьки учнів молодших