Читати книгу - "В обіймах монстра, Міла Мур"

Розділ 19

Уже давно мені не було так паршиво. Очі печуть і відчуття таке, наче мене каток переїхав. Ненавиджу хворіти, та ще більше ненавиджу почуватись безпомічним. 

Повільно сідаю і протираю обличчя руками. Треба в душ і негайно. Пам'ять підкидає мені кадри вчорашнього вечора. Особливо яскраво запам'ятався момент, коли Аліна кинулась мене обіймати. Блять! Я ще ніколи не був таким розгубленим! 

Ця дівчина — одне суцільне непорозуміння. Вона змушує мене щось до неї відчувати та хвилюватися. Це погано, адже для такої людини, як я, почуття — це смерть. Я не маю на них права. 

Тільки-но думаю про це, як помічаю у кріслі її… Аліна міцно спить, вкрившись, пледом і навіть не здогадується, що я розглядаю її. Різко відкидаю ковдру і розумію, що спав абсолютно голим. Цікаво, вона бачила мій член?

Від подібних думок внизу починає оживати, а коли обережно беру її на руки, бажання трахнути зносить дах. Вона така солодка й одночасно гірка. Це поєднання наче укус змії. Спробуєш і все.. кінець! 

Аліна не прокидається, коли кладу її на ліжко і вкриваю ковдрою. Швидше за все, вона не спала всю ніч і слідкувала за мною. Не розумію тільки навіщо… Невже я більше не монстр, чи це таке замилювання очей?

Залишаю дівчину в кімнаті, а сам йду у душ. Вода допомагає змити втому і зібрати думки докупи. Аліна не єдина моя проблема і не найбільша. Зараз їх у мене до хріна, тому треба до роботи повертатися. 

Повернувшись у кімнату, швидко одягаюся і разів сто за останні п'ять хвилин дивлюся на Аліну, яка продовжує міцно спати. Бажання приєднатися до неї надто велике, тому залишаю кімнату від гріха подалі та прямую одразу в кабінет. 

— Нічого так виглядаєш, — хмикає Спартак, який розвалився на дивані. — Медсестра Аліна врятувала важкохворого пацієнта?

— Замовкни! — гиркаю і сідаю на своє місце. — Зараз не час для жартів, у нас проблем вище голови. 

— У нас завжди проблем вище голови, — фиркає друг. — Ти б бачив, як Аліна хвилювалася за тебе вчора. Блять, Даме, вона походу закохалася у тебе!

— Ти дістав! — ціджу роздратовано, а Спартак тільки регоче. — У тебе немає інших тем для розмов? 

— Є, звісно, але всі вони стосуються нашої принцеси, — заявляє. 

— Нашої? — холодно перепитую, а у відповідь отримую широку усмішку Спартака. — Блять, ти дістав!

— А я тут до чого? — фиркає. — Це ви тут божеволієте одне від одного! Даме, визнай нарешті, що вона тобі не байдужа!

— Вона — донька Борисова! — випалюю і бачу, як збільшуються від здивування очі Спартака. Саме такої реакції я й очікував. Вчора у самого така була. 

— А я думав, що цей старий хер не може мати дітей, — хмикає напружено.

— Виявляється, може, — кажу і протираю обличчя рукою. — У мене одразу була така думка, коли Віталік спробував її вбити. Він боявся, що я дізнаюсь правду і використаю цю дівчину у своїх інтересах. 

— Зажди! Чому ж тоді Віталік стільки років тримав її поряд? Чому не скористався нагодою підібратися до Борисова через неї? — розмірковує Спартак.

— Мабуть, збирався, адже Борисов зовсім недавно оголосив про відставку, — відповідаю. — Віталік і подумати не міг, що Аліна опиниться в моїх руках. 

— Здуріти можна! — хмикає друг. — Це що виходить? Кравець також знає, хто така ця дівчина? Вчора він кинув на її викрадення більше десятка своїх хлопців. 

— Знає. І це погано, — ціджу. — Віталік також мітить на місце глави корпорації. Він сам чудово розуміє, що Борисов не призначить його своїм наступником. А якщо у нього буде Аліна… шантажем можна змінити хід подій. Стас спить і бачить, як я буду здихати в якійсь канаві з кулею у голові. Він такий самий, як Віталік. Тільки… Віталік любив гроші й часто не думав головою. Стас у цьому плані розумніший. 

— І що тепер робити? Ти розкажеш Аліні про батька? А самому Борисову? — Спартак питає те, що і мені спокою не дає.

— Я не знаю, як правильно вчинити. Треба подумати, — зітхаю. — Якщо скажу Арсену, він забере Аліну. Якщо ні — вона буде в небезпеці.

— Ти не хочеш її віддавати? — Спартак усміхається, а в мене на душі кішки кігтями шкребуть. 

Не хочу. Вона має залишитися зі мною. 

Поки що я не знаю, як усе це провернути. Я здогадувався, що Аліна донька Борисова, але до останнього не хотів цього. Вчора прийшли результати тесту ДНК. Помилки бути не може… Аліна єдина спадкоємиця корпорації “Альфа”. Вона дійсно мій джекпот, але я вже й не знаю, чи добре це. 

Відправляю Спартака у справах, тому що сьогодні планую залишитися вдома. Так, я хочу подумати та провести час з цією дівчиною. 

Не знаю, що зроблю першим, але, коли Спартак йде, залишаю кабінет і збираюсь повернутися у свою кімнату. Тільки от завмираю біля сходів, коли бачу, як Аліна намагається стрибати вниз на одній нозі. Хмикаю і швидко піднімаюсь до неї. Бачу, як стрімко вона червоніє, і всередині розгоряється пожежа.

Я так сильно хочу її, що руки тремтять. Блять! Я вже давно не хлопчисько, але поруч з нею почуваюсь таким. Аліна — донька Борисова! Я маю пам'ятати про це постійно. Особливо тоді, коли бажатиму наповнити цю дівчину своїм членом. А таке бажання у мене постійно, сука… 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍