Читати книгу - "Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва"

-Її вбив Ашті?

-Так.

«Що ж, ось такі дракони. Чесні, добрі вбивають небажану колишню дружину і матір своїх дітей », - подумала Лія, але вголос запитала:

-А її дочка?

-Ніхто не знає, чи була вона взагалі. Якби хоч одна сутність з кров'ю гідри потрапила у водойму на нашій території, я б про це знав.

-Жаль.

- Я перенесу тебе в селище ельзи, яке знаходиться недалеко від потрібного тобі лісу. Там ти можеш зайти в трактир відпочити і відвідати майстра артефактів. Візьми парочку кристалів. Дуже рекомендую артефакт невидимості й примусу. Може, на тебе вони не діють, а ось на інших магів навіть дуже, - порадив кракен, простягаючи їй мішечок.

- Це перлинки, їх вистачить на оплату таких потужних артефактів.

Лія забрала мішечок і з вдячністю обійняла повелителя. Його тіло було прохолодним. Влітку він би був прекрасним супутником на землі.

Як же йому не хотілося її відпускати ...

- Якщо ти захочеш мене побачити, додай краплину своєї крові в будь-яке водоймище цього світу і скажи моє ім'я. Я прийду.

- Для мене це велика честь.

Вони посміхнулися одне одному, і Древіс вказав дівчині на водойм.

- Зайди в воду і закрий очі.

Лія слухняно ступила в теплу воду.

- Навіть якщо ми ніколи не побачимось, я зможу всім розповісти, що бачив іномірянку, - усміхнувся Древіс.

- А я, що цілувалася з повелителем і мала честь поцупити у нього перстень.

Перш ніж Лію поглинула водна стихія, вона почула веселий сміх повелителя Себека.

 

___________

 

[Сотріс38] - дерево з якого добували отруту, для вбивства Кракенів.