Читати книгу - "Втікачка з Сутінкового світу-4, Марина Сніжна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Одразу ж відсмикнув руку, ніби шкодуючи про свій жест. Підкоряючись мимовільному пориву, я припала до нього і обвила його плечі руками.
– Дякую тобі за все, Діоре.
– Я поки що нічого такого не зробив, – відгукнувся він скуто. – Ось коли знову станеш людиною, тоді й дякуватимеш.
Але все ж таки не відсторонився, а також обійняв.
Якийсь час ми стояли так, ніби забувши про все на світі. Потім рушили геть, уникаючи дивитися одне на одного. Напевно, обидва так до кінця і не розуміли, що між нами відбувається. Або боялися зрозуміти…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Втікачка з Сутінкового світу-4, Марина Сніжна», після закриття браузера.
