Читати книгу - "Його нагорода, Лія Серебро"

"- Є!!! Ура!!! Ура!!!- щоразу кричала вона з неймовірним захопленням і вереском, всадивши чергову кулю в суперника.

 Раптово Алекс, вибудовуючи черговий манер, щоб вистежити суперника, спостерігаючи з-за кущів за тим, що відбувається, і вишукуючи жовтого гравця, помітив Анжеліку. Від побаченого він ще більше застиг, не ворушачись і не дихаючи. Анжеліка і ще якась особина чоловічої статі в камуфляжі, стояли за широким дубом і досить мило спілкувалися. Раптом вони одночасно підняли свої рушниці і залпом розстріляли купку жовтих гравців, що перебігали. Потім розбіглися на всі боки, переповзли в кущі та, обмінюючись якимись знаками, знову накрили блакитними кулями з рушниці кілька гравців із команди супротивника. Чоловік тріумфально підбіг до Анжеліки, обійняв її і ляснув рукою нижче пояса. Зрозумівши, що вони удвох повністю перебили команду жовтих, задихаючись від сміху й захвату, Анжеліка зняла балаклаву й захисні окуляри і, судячи з усього, попрямувала до чоловіка нагородити його далеко не дружнім поцілунком. Чоловік зі свого боку, схоже, нічого не мав проти такого відвертого спілкування з дівчиною. Тільки-но Анжеліка підняла руку, щоб спустити балаклаву чоловіка з лиця, як його різко ззаду смикнув Алекс і потужним кулаком, з тріском, що неприємно пролунав, всадив йому прямо між очей.

-АААААААААААА! Що відбувається! Ти хто! ???? Алекс!!!- Анжеліка пронизливо завищала. Від переляку вона навіть якийсь час перебирала дрібними кроками на місці і прикривши рот руками, шокована тим, що відбувається, продовжувала нестямно верещати.

-Скотина! Якого біса ти розпускаєш руки до моєї дівчини! Анжеліка!!!

Що ти собі дозволяєш! Ти думала я не побачу? Ти думала, що я не помічу вас!!!- він навалився на бідного ошелешеного хлопця, який і так уже був увесь у крові після першого удару, і продовжував бити його по обличчю і тілу.

Едуард, помітивши, що справа не ладна, миттю підбіг і став розбороняти чоловіків, які билися. Хлопцеві вдалося підвестися і досить успішно давати здачі Алексу.

-Допоможіть!!!! ААААА!!!- в один голос із жахом в очах верещали Катерина з Анжелікою.

Бійку, в якій б'ються не на жарт, вже помітила і компанія, з якою приїхав той самий чоловік. Парочка хлопців підбігли і також стали роз'єденяти бійку. Закрутилося неприємне місиво. Едуард встиг також отримати між очей і в ніс. Спльовуючи кров він сперся на дерево віддихатися.  Розборонити їх вдалося тільки тоді, коли підбігло кілька доволі сильних і масивних хлопців, працівників пейнтбольного клубу.

-Ти нахабно й безпардонно чіплявся до моєї дівчини на моїх же очах!!! - продовжував розлючений Алекс, коли їх уже розняли, надали першу допомогу, відтерли від крові й приклали лід до серйозних каліцтв.

-Осел! Що по іншому не можна було вирішити?! Відразу руки розпускаєш! Я звідки знав, що вона твоя дівчина! Що вона чиясь дівчина взагалі! По-моєму вона нічого не мала проти милого спілкування зі мною! Правильно робиш, що наглядаєш за нею, старий!" - сказився чоловік, спльовуючи залишки крові.

-Сукаа! Я тебе зараз уб'ю! - Алекс знову кинувся з місця, але працівники пейнтклубу вмить охолодили його, силою посадивши на місце.

-"Зараз викличемо поліцію, якщо не можете заспокоїтися!" - пригрозили вони.

-Не треба поліції!!! Алекс!!!- нарешті відійшовши від шоку, вичавила із себе Анжеліка.

-Алекс!!!- вона підійшла до нього, обійняла його, дбайливо прикладаючи лід на синець під оком. Алекс трохи сіпнувся, намагався відсунутися від Анжеліки, але стискаючи міцно зуби, мовчки продовжив сидіти.

-Чорт забирай! Алекс, милий! Весь цей час я думала що це ти!!! Що той чоловік, з яким я так успішно відстрілювала жовтих, це ти!!! Він так схожий був на тебе! Та ще й ця балаклава сплутала мені всі карти! Чорт!!! Я мало не поцілувала його!!! Який кошмар! Алекс, пробач мене, милий!!!- раптом їй стало так смішно від ситуації, що склалася, що вона вибухнула заразливим сміхом і сміялася так довго, що присутні, зрозумівши, у чому річ, розсміялися разом із нею.

-Ну і справ ти наворотив, друже! Ти б для початку розібрався що до чого, а потім клуаками махав!" - підколов його Едуард, масажуючи підбите перенісся рукою.

-А в чому я, на твою думку, мав розбиратися? Сиджу собі в засідці, як ні в чому не бувало, і бачу як уже півгодини Анжеліка ледве не стрибає в обійми якомусь амбалу!

-Ви зростом однакові й статурою, вас справді легко було сплутати, тим паче що всі в балаклавах! От і справді не збрехав нам інструктор сказавши, що в балаклавах цікавіше грати! Цікаво! Згодна! Тільки тепер ви не команда блакитних, а команда синіх! Через ваші синці!" - зазначила Катерина.

Весь цей час, спостерігаючи за тим, що відбувається, вона по доброму заздрила Анжеліці.

-От би за мене мужики так побилися! Щоб ось так от! За один тільки косий погляд, за один дотик до неї! І на дуель!" - мрійливо промовила Катерина.

-Алекс, вибач мене, ще раз. Дійсно і сміх і гріх. Ти ж розумієш, у мене не було жодної задньої думки, щоб якось обдурити тебе. І не збиралася я зовсім ні до кого клеїтися. Як гадаєш, я взагалі безмозка, тупа і легковажна? - запитала його Анжеліка.

Щоб переконатися в тому, що прощення отримано і Алекс більше не злитися, вона так мило надула губки й опустила голову, що він не стримався і, перебуваючи ще обуреним, видав: