Читати книгу - "Особливо небезпечний , Ніколь Кові"

Я турбуюсь про твою безпеку, пташко, як ти не розумієш...

Безпека... це справді те, що я міг їй дати? Та наврядчи. Коли усі мої плани втіляться у реальність, я сам стану загрозою для Софі. Чи готовий я захищати її ще й від себе? Так. Я життя покладу за неї.

Дівчина взяла свій телефон до рук і здивовано на мене поглянула, ніби не зрозумівши чому все так легко.

-Так просто?-протягнула вона і я зітхнув.

-Весь час було просто, пташко. Я кохаю тебе і хочу бути з тобою. Це ти все ускладнюєш.-відповів я.

Мої слова злетіли з губ настільки легко, що я сам не зрозумів чому. Щойно ми сварились на кухні, а тепер все так погладшало.

Я був стомлений. Стомлений від сварок і натиску на Софі. Мені це важко давалось і я сподівався, що вона це розуміла.

-Гадаєш, можеш спати з якоюсь повією, а потім прийти сюди і казати що любиш?-гаркнула Керр і я не стримався. Схопив її за горло, лише для того щоб змусити подивитись мені в очі, а не зробити боляче. Вона ахнула і її губи звабливо відкрились.

Набридло чути обвинувачення на свою адресу, коли і Керр не свята. Та я б з радістю пояснив їй що Лонні не якась пересічна блондинка з клубу. Лонні була тією, хто замінював Софі. Єдиною схожою на неї дівчиною, яку я брав тільки задом, щоб дивитись на таку схожу спинку. Щоб мріяти про Софі. Щоб вигукувати її імʼя, коли брав іншу жінку лише тому, що вона схожа.

Хотів би пояснити їй навіть те, що секс з Лонні був лише після зустрічі з Софі, бо досі жодна жінка мене не збуджувала.

-Хочеш, я вбʼю її? Хочеш повідрізаю руки усім повіям, які до мене торкались? Аби ти тільки була спокійна і знала, що кохаю я тільки тебе.-кажу я і довго вдивляюсь в блакитні очі, переповнені страхом і сльозами.

Я дійсно готовий повбивати усіх, хто мене торкався, якщо це допоможе нашому примиренню.

Я лякаю Софі і це заводить. Бо так було з самого початку і так має бути завжди.

-То й мені відріж, бо я тепер теж повія.-каже вона, нагадуючи ту сварку, в якій я натякнув їй на це.

Господи, Кем, нащо ти взагалі це зробив?

-Ти знаєш, що я ніколи тобі не зроблю боляче.-нагадую я, нахиливши голову вбік і прохрустівши шиєю. Я сердився, бо Керр не могла цього втямити. Їй варто боятись не за своє життя, а за життя тих, хто дивиться на неї точнісінько так само закохано як я.

-Вже зробив.-каже Софі, маючи на увазі моральний біль, яким я годував її просто з рук весь цей місяць.

-Тож, один-один.-усміхаюсь я і торкаюсь великим пальцем її нижньої губи, яка забруднена кровʼю. Витираю її, а потім торкаюсь язиком свого пальця, щоб відчути цей солодкий смак Софі.

-Це не змагання.-гарчить дівчина і я повертаю руку на підборіддя дівчини, а потім стискаю її щелепу.

-То заспокойся вже і припини в мене на очах цілувати усіх навколо. Я такий терпеливий буду не завжди, кохана.-низьким тоном кажу я, згадуючи того хлопця в клубі і дістаю з-за поясу пістолет, кидаючи його на ліжко.

Хочу аби вона згадала з ким має справу і припинила ці розмови. Я ладний все забути і навіть стати перед нею на коліна, аби вона тільки не відштовхувала мене. Не сочилась ненавистю до мене.

-Що мені зробити, аби ти помʼякшала?-питаю я, знов трохи тихіше і заглядаю їй в очі.

-Я теж в тебе це питала, проте ти не дав відповіді.

Іронія у тому, що все обернулось з ніг на голову і тепер образу тримав не я. І прикро те, що Софі більше не вірить у кохання між нами, а я марю тим, що вона стане моєю дружиною.

Я відпускаю її обличчя і йду до дверей ванної кімнати.

-Коли я повернусть, хочу щоб ти вже була у ліжку.-кажу я і буквально спиною відчуваю як Софі закотила очі.

-Застрелись.-гарчить вона і я всміхаюсь.