Читати книгу - "Діаболік"

111
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41 42 ... 131
Перейти на сторінку:
ми інколи спілкуватимемося під час... під час публічних заходів. Як ви гадаєте?

Ми підійшли до моєї вілли, і я повернулася, щоб зазирнути в його очі, що дивилися на мене з безнадійним обожнюванням.

І тут я зрозуміла: Гладдік був до нестями закоханий у Донію. І, очевидно, вона не робила нічого, щоб розвіяти його почуття.

Я забрала свою руку з його долоні, зрозумівши, що Донія не все мені розповідала.

— Звісно, я не бачу в цьому нічого страшного.

Донії доведеться дещо мені пояснити.

— Ти зустріла Гладдіка?

Донія запитала це без особливого захвату або хвилювання. Можливо, через те, що для наших розмов на галактичних форумах вона використовувала аватар своєї матері, а її холодним і цинічним голосом було складно виразити будь-яке почуття.

Але коли я пильно придивилася до неї через її власний аватар, який я використовувала для спілкування з нею, мені стало зрозуміло, що тут щось не так.

— Він не подобається тобі?

— Ну що ти, — тут же відповіла Донія і схрестила руки на грудях.

Я розповідала їй усі можливі подробиці про Хризантеміум. Нам доводилося бути дуже обережними, оскільки нас могли підслуховувати. Ми спілкувалися як матір і дочка, зареєстровані на приватному віртуальному форумі.

— Мені здалося, що він дуже захоплюється... мною, — сказала я Донії. — А я про це навіть не знала, — це хвилювало мене найбільше, тому що раніше Донія нічого від мене не приховувала.

— Тут немає про що розповідати. Послухай, — вона знизала плечима, — я завжди знала, що мені... себто тобі одного дня доведеться вийти заміж і об’єднатися з іншою великою сім’єю.

— Так.

— Гладдік Атон — хороша, розумна і терпляча людина, — вона зітхнула. — Він такий же хороший, як і інші.

— Але мені до нього байдуже, — підсумувала я сказане нею. — Тож мені не потрібно бути ввічливою з ним.

— Ні! Поводься привітно.

— То він таки подобається мені?

— Ні, Нем... Сайдоніє. Він більше за інших підходить на роль мого... тобто твого потенційного чоловіка. Але це не означає, що я хочу, щоб ти вийшла за нього заміж. Чесно кажучи, мені ніхто не подобається, але він кращий за інших. Розумієш?

— Ні, — відверто відповіла я.

— Просто не забувай, що мені... що тобі потрібно вийти за когось заміж і Гладдік міг би стати твоїм чоловіком, — на одну довгу мить вона заплющила очі. — Його батьки палкі борці за віру Геліоніки. Його родина поза підозрою. Якщо я... ти спілкуватимешся з ним, то будеш у більшій безпеці. Отже, це твоя особиста справа, — вона пильно поглянула на мене, — чи підтримувати й надалі його інтерес до тебе як до майбутньої дружини, — і тихо додала: — Будь ласка, зроби це заради мене.

Я похмуро на неї подивилася. Отже, Донія не любила цього хлопця, але планувала одружитися з ним і, очевидно, зацікавила його в ролі майбутньої дружини. Вона хотіла, щоб його інтерес до неї не зник, хоча сама й не відчувала жодної емоційної прив’язаності до Гладдіка.

— Наскільки «привітною» мені потрібно бути? — запитала я.

— Просто розмовляй із ним. Будь ласкавою, якщо зможеш.

— Я маю займатися з ним сексом?

— Ні! — обурилася вона. — Не роби цього.

— Ти впевнена? Бо для мене немає значення чи...

— Я сказала «НІ», Немезідо! Я не хочу, щоб він до тебе торкався!

Її різкі слова застали мене зненацька. Довгий час ми обидві мовчали, озираючись навколо, ніби боялися, що хтось нас підслуховує. Зопалу вона назвала моє справжнє ім’я. Але здається, ніхто не прослуховував нашої розмови, до того ж було запізно виправляти помилку.

— Не буду, — промовила я ласкаво, — я не робитиму цього.

Вона полегшено зітхнула. А потім сказала:

— Просто... він любить говорити. Будь хорошим слухачем. Це все, що йому потрібно. Будь настільки привітною, наскільки зможеш. Але нічого більше. Нічого більше. Гаразд?

— Гаразд.

Відключившись від приймача, я поглянула на своє відображення в екрані консолі. Те саме темно-коричневе волосся, яке вибрала для мене Донія, той самий ніс. Вона так різко відреагувала на пропозицію статевого акту з Гладдіком. Саме в цей момент я усвідомила: Донія ревнувала. Страшенно ревнувала. Вона відчувала до Гладдіка набагато більше, ніж намагалася показати.

Я все ще дивувалася, чому вона не розповіла мені про нього, але я вміла читати між рядків. Якщо вона хоче вийти за нього заміж, то я зроблю все можливе, щоб оцінити Гладдіка і перевірити, чи достойний він Донії. Коли він справді гідний її, як вона вважає, то я зроблю все, що в моїх силах, аби поліпшити відносини між родинами Імпірінс і Атон. Якщо це допоможе зняти із Сайдонії підозру в єретичних нахилах, тоді ще краще. Я здатна зробити це заради Донії.

15
1 ... 40 41 42 ... 131
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Діаболік», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Діаболік"