Читати книгу - "Проект «Україна». Київський патерик. 17 непростих питань української історії"

«Роман» з більшовиками тривав недовго — на початку травня того ж року в Україні спалахнув заколот, що підживлювався невдоволенням селян продрозверсткою та іншими «радощами» радянської влади. Його рушійною силою стала дивізія під командуванням Григор’єва. Повстання розросталося з неймовірною швидкістю, до нього приєднувалися багато військових підрозділів Червоної армії, в тому числі ті, що посилалися безпосередньо для придушення цього повстання. Здавалося, що от-от — і радянській владі в Україні настане кінець. Але заколот закінчився так само стрімко, як і почався. Якщо перша половина травня була ознаменована фантастичними перемогами армії Григор’єва, то друга стала часом не менш дивовижних поразок.

Не останню роль у розгромі армії Григор’єва зіграв Нестор Махно. Уже після поразки повстання два отамани об’єдналися — на той час більшовики оголосили Махна поза законом. Але їхні стосунки не склалися. Махно не схвалював єврейських погромів, до яких мав схильність Григор’єв. До того ж розкрилися таємні контакти Григор’єва з Денікіним. Будучи викритим, у драматичній перестрілці він був застрелений.

Таким чином, радянська влада відстояла свої позиції в Україні. Збройні сили Директорії так само були нездатні самостійно протистояти Червоній армії.

У 1920 році Петлюра уклав союз із Польщею, армія якої на початковому етапі робила певні успіхи, але все закінчилося Ризьким мирним договором, підписаним 18 березня 1921 року, за яким Галичина «верталась» до Польщі, а решта України — до Росії.

Кажучи про межі тих чи інших державних утворень на території України під час і відразу після революції, потрібно розуміти, що існували вони, скоріше, на папері, ніж в реальності. Це стосується і УНР. Однак виключно важливим є те, що після перемоги більшовиків до складу Української РСР увійшли практично всі території, на які раніше претендувала Українська Народна Республіка.

Укотре вже мені хочеться пофантазувати, як могла б змінитися вітчизняна історія в разі реалізації того чи іншого сценарію.

Уявімо, що Україна все-таки змогла б відстояти свою незалежність — від Росії, але також, наприклад, і від Німеччини, і Польщі. При цьому в найбільш широких своїх кордонах — тобто, з Харковом, Одесою та Донбасом, але без Криму — на нього УНР не претендувала, хоча Українська держава (гетьманат) розглядала варіант приєднання Криму на правах автономії (sic!), домагаючись цього шляхом економічної блокади півострова.

Відразу потрібно сказати, що це навряд чи була б УНР. Напевно, довелося б іти на компроміси з більшовистськими республіками південного сходу, і переговори велися б, швидше за все, за посередництва Росії і помітно зміцнілої Польщі. Більшовики, в принципі, були готові відмовитися від України — принаймні, згідно з умовами Брестського миру, поряд з Польщею, Прибалтикою Україна повинна була бути з Фінляндією і відірваною від Росії. Інша справа, що Радянська Росія згодом анулювала договір, але, тим не менш, Польща і Фінляндія все ж змогли відстояти свою незалежність (країни Балтії також деякий час були незалежними).

Також великою була б імовірність невходження в таку українську державу — навіть при досягненні компромісу — Донецька (у Луганська було більше шансів залишитися в складі України) — швидше за все, він відійшов би до РРФСР.

Незважаючи на угоду з Західно-Українською Народною Республікою, реальне приєднання ЗУНР було б малоймовірним. Польща, яка вважала ці землі своїми, шляхом переговорів або прямої агресії залишила б їх за собою.

Абсолютно незрозуміло, яким був би політичний устрій такої держави. Всі найбільш помітні лідери УНР — Грушевський, Винниченко, Петлюра — були представниками лівих поглядів. З огляду на вплив більшовиків на південному сході, логічно припустити, що Україна в такому випадку стала б соціал-демократичною. Тим більше, що соціалізм тоді був у тренді — соціалістична революція відбулася не тільки в Росії, але і, наприклад, в Німеччині. При цьому національно-патріотичні тенденції навряд чи викликали б особливий опір — варто згадати, що першу українізацію провели більшовики, ідейним натхненником її був нарком освіти УРСР Микола Скрипник.

Однак багато країн, що утворилися на руїнах Російської та Австро-Угорської імперій, встановивши спочатку демократичні режими, згодом скотилися до диктатури. Цілком можливо, що цим шляхом пішла б і Україна. Особливо з огляду на те, що, фактично, військовим диктатором був уже Симон Петлюра.

До 1930-х років Україна могла існувати доволі спокійно, проте це не означає, що вона була б застрахована від внутрішньополітичних і соціально-економічних криз. Ближче до Другої світової війни, коли сталінський СРСР і гітлерівська Німеччина суттєво зміцніли, країна напевно б зазнала нових випробувань.

Зокрема, не виключено, що СРСР спробував би захопити Україну, як він це зробив з країнами Прибалтики та Фінляндією. При цьому, з огляду на розмір країни, більш правдоподібним виглядає фінський сценарій, тобто Україна могла б зберегти незалежність, але втратити частину своєї території — швидше за все, все той же Донбас або, в гіршому випадку — схід країни, включаючи Харків і, можливо, навіть Дніпропетровськ.

Цілком можливо, що замість Польщі (а може, і разом з Польщею) СРСР і Німеччина вирішили б поділити Україну. Лінія розмежування могла б пройти по Дніпру, інший варіант — СРСР отримав би південний схід, а Німеччина — решту. При цьому гостро постало б питання з Одесою — Німеччина напевно захотіла б отримати вихід до Чорного моря, та ще й з таким портом.

Втім, можливо, нічого подібного і не сталося б. В такому випадку цікаво, в якій коаліції опинилася б Україна під час Другої світової? Дуже велика ймовірність того, що в союзі з Німеччиною. Навіть незважаючи на негативний досвід попередньої війни. Ситуація могла б бути, як у Чехословаччині, яка перед самою війною потрапила під німецький протекторат. Українці, як і чехи, були б змушені працювати на перемогу рейху, що, врешті-решт, призвело б до невдоволення серед населення, а це, в свою чергу, викликало б масові репресії. Також Україна могла б піти шляхом Фінляндії, яка вступила у війну на боці Німеччини, але з 1944 року змінила вектор.

Також залишається відкритим питання