Читати книгу - "Томек у країні кенгуру"

що відгомін облави значно наблизився. Він глянув праворуч. Його охопило хвилювання. Навскоси степом величезними, довгими стрибками мчали кенгуру, віддаляючись щораз далі на схід від скелястого пасма пагорбів. Велике стадо розтяглось широким півколом. Найбільші з кенгуру висунулись далеко вперед, і лише на відстані кількасот метрів за ними галопом мчали вершники, галасуючи, мов божевільні.

— Стрільба! Стрільба! — кричали тубільці, показуючи на кенгуру, які швидко наближалися.

Томек зміряв поглядом відстань, що відділяла його від найближчих тварин. Кенгуру мчали значно швидше, ніж його поні. За розрахунками Томека, наближаючись навскіс, вони могли оминути його на відстані якихось трьохсот метрів.

«На такій відстані я не влучу», — подумав Томек і приострожив поні.

Сильний, витривалий коник витяг коротку шию й з подвоєною енергією помчав уперед. Міцно тримаючись однією рукою за гриву коня, Томек обережно став знімати з плеча штуцер. Поні мчав уперед з усієї сили. Зрештою він почав доганяти перших кенгуру. Тубільці порівнялись із Томеком. Один із них, поминаючи його, крикнув:

— Ми кричати, а ти стріляти! Тільки швидко, швидко!

Вони випередили Томека, який шарпнув вуздечкою й затримав поні. Він звівся в стременах, стискаючи в руках штуцер. Кенгуру були вже дуже близько. Попереду мчав величезний самець, який робив довші, ніж решта, стрибки. Він притис до грудей короткі передні лапи, витяг хвіст і всією силою могутніх м’язів вдаряв об землю довгими, стрункими, міцними, як пружини, задніми ногами, стрибав угору й мчав серед трави так, що його рудувате тіло мелькало, наче блискавка.

«Це, мабуть, ватажок стада, — подумав Томек і почав цілитись, але ніяк не міг піймати на мушку тіло тварини, яка блискавично мчала вперед. — Нічого не вийде», — із сумом констатував він, опускаючи зброю.

Тубільці вже випередили його на декілька десятків метрів. Тепер вони повернули коней прямо на кенгуру, водночас пронизливо галасуючи. Ватажок стада на секунду зупинився, звівшись на задніх лапах на весь зріст. Це його й згубило. Томек швидко підніс штуцер, прицілився й натиснув курок. Степом розлігся гучний звук пострілу. Поні під Томеком присів на задні ноги. Ще трохи — й Томек опинився б на землі. Намагаючись утримати рівновагу, він на мить побачив величезного кенгуру, який важко падав на траву.

— Ур-ра-а! — у захваті закричав Томек, закинув штуцер за плече й вийняв револьвер.

Томек стріляв угору й щосили кричав разом із тубільцями. Кенгуру, налякані смертю свого ватажка, повернули на південь. Зовсім несподівано Томек побачив довгу лінію вершників, які виринали з високої трави. Пролунали нові постріли, й з багатьох горлянок вирвався неймовірний крик. Це Смуга наближався зі своїм загоном, щоб зі сходу замкнути кільце облави.

— Ур-ра-аІ — ще раз крикнув Томек і помчав за кенгуру, які тікали.

Гнане з двох боків стадо мчало на південь. Незабаром йому перепинили шлях піші тубільці. Тварини зі страху кинулись назад на схід. Але загін Смуги затримав їх криками та пострілами. Біг стада на північ перепинив загін Бентлі. Таким чином, перелякані й дезорієнтовані кенгуру кинулись на захід до пасма скелястих пагорбів. Там, в ущелині, в цей час на них чекала тиха пастка.

Мисливці без особливих труднощів і несподіванок загнали кенгуру в ущелину, вихід з якої було негайно закрито високою дротяною сіткою.

Замкнувши тварин в ущелині, Вільмовський подався шукати Томека. Він ніяк не міг його знайти. Бентлі, якого він запитав про сина, усміхнувся у відповідь:

— Ви за нього не хвилюйтесь. Це справжній молодець. Тільки завдяки йому кенгуру не змогли вирватися з кільця облави. Уночі вони відійшли далі на північ, і ми вже потерпали, що між стадом та моїми людьми утвориться розрив, а група Смуги не наспіє, щоб його закрити. Тому я вирішив вибрати найкращого з-поміж нас стрільця, щоб той у разі потреби застрелив ватажка стада й повернув кенгуру на південь. Я вибрав Томека, бо мені здавалося, що хлопець чудово володіє зброєю. Він прийняв мою пропозицію. У найкритичніший момент облави він повівся просто-таки чудово. Тепер Томек разом із тубільцями поїхав по вбитого кенгуру.

— Можеш пошкодувати, що ти не бачив Томека під час облави, — втрутився Смуга. — Я був лише за якихось сто метрів від нього. Він поклав ватажка стада одним пострілом. Це чудовий стрілець.

— Думка Смуги, влучного стрільця, особливо цінна, — додав Бентлі, — бо я… зізнаюсь, ніколи не вбив жодної тварини. Я люблю ловити живих представників фауни, але не зумів би позбавити їх життя.

— Бездумне вбивство диких тварин, звичайно, варварство, — відповів Смуга. — Однак це дуже добре, якщо мисливець влучно стріляє.

— Звичайно, ви маєте рацію! Томек заслужив на особливу похвалу за те, що під час полювання виявився розумним і сміливим стрільцем. Він точно виконав мій наказ, — визнав Бентлі.

Вільмовський з неабияким задоволенням слухав ці слова. Він нетерпляче очікував повернення сина. Томек з’явився в таборі через годину. Обійнявши й поцілувавши батька, він відразу запитав про боцмана Новицького. Вільмовський повідомив, що моряк роздає тубільцям продукти.

— Я повинен знайти боцмана, щоб вручити йому обіцяного кенгуру, — сказав Томек і, оточений групою тубільців, попрямував у глиб табору, ведучи коня з нав’юченою на ньому величезною твариною.

XII
ПОЛЮВАННЯ НА ДИНГО

Протягом кількох днів усі члени експедиції виловлювали в ущелині кенгуру, призначених для відправлення на корабель. У цей час із Томеком трапилась весела пригода. Він вирішив краще продивитися до величезної самки, що в сумці на животі носила маленьке кенгурятко, яке час од часу висовувало звідти маленьку кумедну голівку з довгими вухами. Томек уже знав, що зріст малюка, який щойно з’явився на світ, не перевищує тринадцяти сантиметрів. Вони народжуються ще не зовсім сформованими, тільки з зачатками кінцівок. Подальший їх розвиток відбувається в сумці матері. Самка кенгуру відразу після появи дитяти кладе його в сумку на своєму животі, де малюк присмоктується щільно зімкненими й навіть зрослими по боках губами до молочних сосків матері й тривалий час немовби висить на них. Лише через вісім місяців цілком уже сформоване кенгурятко залишає материнську сумку, яка