Читати книгу - "Та ви жартуєте, містере Фейнман! Пригоди допитливого дивака, Річард Фейнман"

момент Фреді вже було однаково, «Розумник» це чи «Той самий хлопець»: він був твердо переконаний, що це той тип, який намагався пролізти в корпус «Омега». Змусити Фреді відкрити шафу з першою запискою було непросто, уже не пригадую, як мені це вдалося.

Він почав відкривати шафу, а я відійшов подалі в коридор, бо боявся, що він переріже мені горло, коли дізнається, чиї це витівки.

Ясна річ, він побіг за мною по коридору, але замість задушити мене від злості, він мало не задушив мене від радості, що зловмисники не крали атомних секретів з його шаф і трибунал на нього не чекає.

Через кілька днів де Гофман сказав, що йому потрібні якісь документи із сейфа Керста. Дональд Керст22 повернувся в Ілінойс, і зв’язатися з ним було важко. «Якщо ти можеш відкрити всі мої сейфи, використовуючи психологічний метод, — каже де Гофман (я розповів йому, як мені це вдалося), — то, може, і сейф Керста відкриєш».

Чутка про мої таланти пішла в народ, тож подивитися на фантастичний атракціон, як Фейнман голими руками відкриває сейф Керстена, зібралося кілька глядачів. Цього разу не було потреби діяти потай, та й двох останніх цифр шифру Керста я не знав, тож для психологічного методу були потрібні люди, добре з ним знайомі.

Ми зібралися в кабінеті Керста, я перевірив шухляди на предмет підказок, але нічого не знайшов. Потім питаю:

— Яку комбінацію може використовувати Керст — математичну константу?

— О ні! — відповідає де Гофман, — Керст узяв би щось дуже просте.

Я спробував 10–20–30, 20–40–60, 60–40–20, 30–20–10. Нічого не допомогло.

Тоді питаю:

— А може він використати дату?

— Ага! — кажуть мені. — Він якраз із тих, що будуть використовувати дату.

Я спробував різні комбінації з датами: 8–6–45, коли вперше скинули справжню бомбу, 6-й день 8-го місяця; 86–19–45; цю дату; ту дату; дату початку проекту. Безрезультатно.

На той момент більшість публіки вже розійшлася. У них не вистачило терпіння додивитися виставу до кінця, а терпіння в цьому ремеслі — найголовніше!

Тоді я вирішив спробувати всі дати від 1900 до наших днів. Здається, що це дуже багато чисел, але це не так. Перша цифра — місяць, від одного до дванадцяти; можна спробувати її підібрати, спираючись тільки на три цифри — 0, 5, 10. Друга цифра — день, від одного до тридцяти, її перекривають шість цифр. Третя цифра — рік, тоді це було тільки сорок сім цифр, їх можна спробувати підібрати на дев’яти цифрах. У результаті 8000 комбінацій зменшуються до 162, а їх я підібрати міг хвилин за п’ятнадцять-двадцять.

На жаль, я почав з останніх місяців року, бо комбінацією, яка відкрила сейф, виявилася 0–5–35.

Я спитав де Гофмана:

— А що трапилося з Керстом у районі 5 січня 1935 року?

— Його донька народилася 1935-го, — відповів де Гофман, — напевно, це день її народження.

Так я без будь-яких інструментів і підказок відкрив два сейфи. Тепер я був професіоналом.

Того першого повоєнного літа господарська частина вивозила з Лос-Аламоса частину майна, воно підлягало розпродажу. Серед списаних речей був сейф Капітана. Ми всі про нього знали. Капітан під час війни вирішив був, що шафи із шухлядами недостатньо надійні для його секретів, і замовив собі спеціальний сейф.

Кабінет Капітана розташовувався на третьому поверсі типового дерев’яного будиночка, якими швиденько забудували Лос-Аламос, а його сейф був залізний і дуже важкий. Вантажникам довелося робити спеціальні пандуси і талі, щоб втягнути його по сходах. Розваг у нас було мало, тож усі витріщалися, як бурлаки волочать цей величезний цар-сейф на третій поверх, і жартували про секрети, які Капітан у ньому ховатиме. Дехто пропонував махнутися сейфами: хай наші секрети лежать у його сейфі, а його секрети — у наших. Словом, про сейф Капітана знали всі без винятку.

Господарська частина хотіла його реалізувати, але спершу сейф слід було звільнити. Шифр знали тільки Капітан, а він був на Бікіні, і Альварес, а він його забув. Відкрити цей сейф господарник попросив мене.

Я пішов до секретарки Капітана:

— Чому б вам не подзвонити йому і не спитати шифр?

— Не хочу його турбувати, — відповіла вона.

— Слухайте, ви збираєтеся турбувати мене добрих вісім годин. Я не буду цього робити, поки ви не спробуєте додзвонитися до нього.

— Добре, добре, — сказала секретарка і взяла телефон.

Я пішов у кімнату подивитися на сейф. Стоїть: залізний, величезний, дверці широко відчинені.

Я повернувся до секретарки:

— Він відкритий.

— Чудово! — каже вона і кладе трубку.

— Ні, — кажу, — він уже був відкритий.

— А! Я думаю, господарській частині вдалося його відкрити.

Я знайшов хлопця з господарської частини і кажу:

— Я сходив до сейфа, а він уже був відкритий.

— А, так, — відповідає він. — Вибачте, я не сказав вам. Я послав нашого штатного слюсаря його просвердлити, але він спершу спробував його відкрити, і йому вдалося.

Нічого собі! Перша новина: у Лос-Аламосі тепер є штатний слюсар. Друга новина: він знає, як свердлити сейфи, а я про це поняття не маю. Третя новина: він може запросто відкрити сейфище за кілька хвилин. То цей чоловік — справжній професіонал, справжнє джерело знань. Я не міг з ним не зустрітися.

Виявилося, що слюсаря найняли після війни, коли військові вже не так фанатично ставилися до безпеки, якраз щоб займатися подібними речами. Відкривати сейфи доводилося нечасто, тож слюсар заодно лагодив калькулятори Маршана, які стояли у нас на озброєнні. Під час війни я постійно ремонтував ці калькулятори, тож у мене був привід з ним познайомитися.

Я ніколи не придумував якихось хитрих ходів, коли хотів з кимось познайомитися, — просто йшов і представлявся. Але зустріч з цим чоловіком була дуже важлива для мене, і я розумів, що перш ніж він поділиться зі мною секретами відкривання сейфів, треба заслужити довіру.

Я з’ясував, де його майстерня, — у підвалі відділу теоретичної фізики, де був і мій кабінет. Я знав, що він працює там вечорами, коли не працюють машини. Спершу я просто проходив повз його двері дорогою у свій кабінет. І все — просто проходив.

Через кілька вечорів просто привітався — «привіт» і все. Невдовзі