Читати книгу - "Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я."
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Подається за автографом (ф. 3, № 211, с. 19, з кінця зошита).
«Встидно плакати, тужити…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 48. В автографі (ф. 3, № 216) відсутній заголовок. Умовно датується 1879 р. на тій підставі, що вірш написаний Франком у тому зошиті, що й вірші, датовані 1879 р.
Подається за автографом
На смерть молодого поета. Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 48. Умовно датується 1879 р.
Подається за автографом (ф. 3, № 211, с. 19, з кінця зошита).
Думка («Ой погляну я на поле…»). Вперше надруковано М. Возняком у кн.: «Іван Франко», 1926, с. 243.
Збереглися три автографи (ф. 3, № 231, с. 7; № 190, с. 16-17; № 232, с. 6). Тексти перших двох ранніх автографів ідентичні, але значно відрізняються від останнього варіанта. Наводимо з ранніх автографів третю та четверту строфи:
Гляну, що за рай в природі,
Що за розкіш, красота!..
Та мені ж на ню дивитись,
Кой гризе мя гризота?
Для нещасного природа,
Мов убитая мовчить,
Де над серцем му голодна
Нужда: Хліба! Враз кричить.
Подається за автографом (ф. 3, № 232).
1880
«Знов рік минув. Знов крок один вперед…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 80 - 81. Умовно датується 1880 р.
Подається за автографом (ф. 3, № 211, с. 5 з кінця зошита).
«Наче вихор, минають роки…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 81-82. Зберігся автограф (ф. 3, № 214, с. 113). В автографі є ряд правок. Зокрема, 17-й рядок: «Лиш одне те залізо студене» викреслений, замість нього написаний такий рядок: «Тільки звоздя залізо студене». Умовно датується 1880 р.
Подається за автографом.
«Промине, проплине…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 82. Умовно датується 1880 р.
Зберігся автограф (ф. 3, № 214, с. 90), в якому останню строфу Франко закреслив. Із закресленого можна прочитати:
Де твій розум погас?
Чеснота твоя де?
… не раз
Та повергла мене?
Подається за автографом.
«В самоті, гризоті…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 82-83. Зберігся автограф (ф. 3, № 214, с. 120). В автографі викреслені рядки 24-25:
Ти здорова, жива,-
То в могилі лежить…
та рядки 30-31:
Ні, не ти так глядиш,
Безнадійно у горі…
Умовно датується 1880 р.
Подається за автографом
«Як тихо, ясно надворі!..». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 83-84. Зберігся автограф (ф. 3, № 214, с. 90), без заголовка і дати. Вірш написаний олівцем у зошиті поряд з творами, датованими 1880 р. На цій підставі вірш датується 1880 р.
Подається за автографом.
«Пісні тихії, сумнії…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 84. Зберігся автограф (ф. 3, № 214, с. 90), без заголовка і дати. Вірш написаний олівцем у зошиті поряд з творами, датованими 1880 р. На ній підставі вірш датується 1880 р.
Подається за автографом.
«Ей, думи золотії…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 84.
Подається за автографом (ф. 3, № 231, с. 1).
Шевченко і поклонники. Вперше надруковано О. Кисельовим і М. Деркач у журн. «Література і мистецтво», 1941, № 3, с. 25.
Подається за автографом (ф. 3, № 231, с. 2).
«Ти знов оживаєш, надіє!..». Вперше надруковано М. Возняком у журн. «Культура», 1925, № 10-12, с. 6.
Збереглися два автографи (ф. 3, № 239, с. 11; № 231, с. 4). В останньому відсутня перша строфа. Крім того, третій рядок четвертої строфи в цьому автографі читається так:
Тягар се обмови й осуди.
Подається за автографом (ф. 3, № 239).
«Культура» - щомісячний громадсько-політичний журнал. Видавався у Львові з листопада 1924 до червня 1927 р. (№1-42) як неовіційний орган КПЗУ. У 1927 р. Журнал потрапив до рук націонал-ухильницької групи КПЗУ. У вересні 1934 р. видання журналу припинилося.
«Втомився я. Мов жар, горить все тіло…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 86-87.
Подається за автографом (ф. 3, № 239, с. 16-17).
«Чом так тривожно б’єсь у мене серце в груди…». Вперше надруковано М. Возняком у журн. «Культура», 1925, № 10-12, с. 2-4.
Подається за автографом (ф. 3, № 239, с. 17-20).
«Мчиться блискуча карета…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 89-91.
Подається за автографом (ф. 3, № 309, с. 2). Зберігся ще один автограф вірша (ф. 3, № 214, с. 58, з кінця зошита), в якому відсутня четверта строфа.
Не бійтеся тюрми! (Сонет). Вперше надруковано М. Возняком у журн. «Культура», 1925, № 1, с. 2. Збереглися два автографи - ранній, 1880 р. (ф. 3, № 216, с. 3, з кінця зошита), і останніх років життя поета (ф. 3, № 232, с. 65-66). Автографи мають розходження. В ранньому автографі перші два рядки другої строфи читаються так:
Що ж, раді ся пани забавить трохи з нами,
Бо видять, що в тюрмі зовсім ми в їх руках…
Відмінний і перший рядок третьої строфи:
Ні, не для нас тюрма. Ми другі тюрми знаєм…
Подається за автографом (ф. 3, № 232).
Сучасна пісня. Вперше надруковано М. Возняком у журн. «Культура», 1925, № 10-12, с. 4-5.
Подається за автографом (ф. 3, № 309, с. 1).
Сонети-невільники. Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 93.
Збереглися два автографи - ранній (ф.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я.», після закриття браузера.
