Читати книгу - "Не дуже владний бос для залізної леді, Анна Шторм"

– А що може означати “нічого”? Тихоне, ти мене лякаєш, якщо чесно. 

– Те, що вона щось приховує, дурню! 

– Ааа, он ти про що! Ну так це гіпотеза твоя тільки. 

– Гіпотенуза! От що мені робити? 

– Ну варіантів тут два. Або забити, або копати далі. – нарешті веселощі злетіли з обличчя Сашка і вступили місце хоч якійсь серйозності. 

– Забити? – з подивом глянув на нього Тихін. Незважаючи на показову легковажність, Сашка був дуже скрупульозним в роботі. І почути від нього “забити” – то досить несподівано. 

– Так, забити, якщо вона тобі дорога. Я впевнений, нічого ти там не нариєш толкового, а от зіпсувати ве між вами можеш за раз-два. Але обирати тобі. Ти думаєш, та рафінована блондиночка замішана в наркотрафіку? 

– Не думаю. Але те, що її в жодних базах нема, мені не сподобалось. І наштовхнуло на…

– На дурню воно тебе наштовхнуло, ну правда! Не забивай собі голову, займись реальними підозрюваними. Вони в тебе ж я, сподіваюсь? – нарушті Воровських відклав свою рибку і пильно дивився на Тихона. 

– Та є! 

– Ну то вперед! А дамочка твоя може заміж виходила, не думав про це? 

– Не виходила, в тому й справа! 

– Ну ще якась фішка! Приголосні в прізвищі не сподобались, та змінила! Це ж жінки! Он моя Анечка зараз воює з паспортним столом, бо хоче щоб їй дату народження іншу поставили. Бо там в сумі нещасливе число зараз, уявляєш? 

– На щастя ні. 

– От бачиш, навіть уявити не можеш, як мені важко! – зареготав Сашка і підсунув Маєвському тарілку. Їж вже, сидиш тут, своєм кислим обличчя мені апетит псуєш!