Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 38.

- Цей район жахливий, - зморщила носик сестричка, коли ми під'їхали до нашої нової квартири.   

  

Згодна, що одинадцятий округ був далеко не вершиною мрій, але де б ми ще зняли відмінну простору двокімнатну квартиру за півтори тисячі євро? І, тим більше я не розуміла, на що саме скаржилася моя сестра. В межах нашої вулиці було кілька модних барів і парочка нічних клубів, де вічно тусувалася молодь. Що їй ще потрібно було в її віці?   

  

Звичайно, на вулиці завжди було трохи гамірно, але тому і ціна така. А враховуючи, що в душі мені далеко не двадцять сім, а завжди вісімнадцять, я зовсім не розуміла настрій своєї сестри. Ми жили в самому молодіжному місці Парижа, а вона, обійнявши свій фікус, скривилася і забравши з машини кілька фотоальбомів і якихось тек пішла в бік під'їзду. Авжеж, дитинко, занадто сильно я тебе опікала, що навіть від такого ти свій носик вертиш. 

  

- Обережно, - я тільки встигла вигукнути, як сестра врізалася у дерево, яке стояло попереду. Горщик з квіткою вона втримала в руках, на відміну від альбомів. Всі її листочки, записи й фотографії розлетілися на всі боки, а я кинулася допомагати все це збирати. Це ж треба бути такою незграбною дівкою.   

  

Закотивши очі до неба я вже хотіла пожартувати, що їй навіть нікчемну справу і то довірити не можна, і те, що хоч фікус залишився на місці й то було вже непогано. Але мій жартівливий настрій зник моментально, як тільки я почала нахилятися і побачила кілька знімків, які були всі обмальовані сердечками та поцілунками. Я їх підняла і зрозуміла, що це були фото, тільки вони впали лицьовою стороною на землю. Перевернула фотокартки, а моє серце уповільнило свій ритм. Моя рука затиснула губи, щоб мій крик жаху і відчаю так і не вийшов назовні. Мої очі дивилися на фото... Фото на яких був той самий чоловік, який тримав мене стільки часу в будинку, який мав мене у всіх позах, які тільки можна уявити... І...що його фото робили в речах моєї сестри? Та ще й все змальоване сердечками?!   

  

Добре, що фікус, добре, що дерево, вітер, та багато чого, що було добре, тому що Саванна не помітила моєї реакції. А я в лічені секунди закликала моє самовладання і спробувала взяти себе в руки.   

  

Як можна було втекти від того, що сталося, коли цей чоловік був всюди в моєму житті??? Він огорнув мене з усіх сторін. Пробився до мене сам і через тих, хто мені близький.   

  

Піднявши повні жаху очі на Савану, я побачила, як вона моментально зблідла, побачивши в моїх руках фото.У наступну секунду фікус уже летів в сторону, а моя сестра мчала до мене з такою швидкістю, що я побоялася, що мене зараз зіб'ють з ніг. Саванна підбігла і в ту ж секунду вирвала фотки з моїх рук.  Всі, крім однієї.  Я немов божевільна схопилася за неї й не збиралася віддавати.  Непомітно прибрала руку за спину.  

  

Занадто все сталося швидко.  Не встигла розглянути.  Нічого не зрозуміла.  Мені потрібен був час.  Час зрозуміти, що вони робили разом на цих фотографіях.  Коли вони були зроблені?  Чому вона?  Чому він?  Що їх пов'язувало?  І чому раптом так різко стало боляче? 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍