Читати книгу - "Воїн-1. Незвідані світи, Олег Говда"

Троль промовчав, чим заслужив мою повагу ще як мінімум на п'ять пунктів. Довелося пояснювати самому недогадливому старості.

— Титичу, як ти думаєш: яке ім'я дали б родичі хлопцеві, заявись він у рідні печери з іклом, що стирчить із дупи?

Староста кліпнув. Хмикнув. Смикнув головою. А потім невпевнено промимрив.

— То це що виходить, Владиславе? Хлопець готовий був померти, аби не зганьбитися? Оце так…

Велетень понуро жував, більше не встряючи у розмову. Певне, все ще переживав.

— Ну, і чого ж ти засумував? — додав я голосу максимум оптимізму. — Радіти треба.

— Чому? — Мляво поцікавився троль.

— А от дивися, — я картинно простягнув руку вперед. — Ти зумів залізти на дерево. І перше ім'я вже твоє. Це раз! — Я загнув палець.

Троль задумливо скопіював мій жест.

— Той, Хто відламав вепрю ікло. Чим не ім'я для бійця? Це два!

Велетень слухняно зігнув другий палець. І став стежити за моїми маніпуляціями з величезним інтересом.

— Живий залишився…

Троль почав загинати палець, але, не вловивши зв'язку з ім'ям, зупинився.

— І ось тут починається найголовніше, — натхненно продовжив я. — Ти маєш шанс отримати ім'я, якого ще не мав і ніколи більше не отримає жоден печерний троль. І тоді пісні про твою славу складатимуть не лише люди, — я зробив страшне обличчя спеціально для старости, який спробував видати черговий непротокольний звук. — Усі наречені вашого племені захочуть стати дружинами такого героя. Хочеш?

— А хто відмовився б? — прошепотів тихенько Титич. — Навіть я задумався... Не про велетнів, ясна річ... хе-хе...

Троль теж повівся. Ще б пак, агітація у нас у крові, прямо в генофонд закладена. Не одного такого лопуха на праве діло боротьби «бобра» з вселенським «ослом» розвели. Он як ожив, навіть уперед подався, незважаючи на загальну виснаженість організму. Ну, так отримай, контрольний слоган у голову!

— Я пропоную тобі найнеймовірніше ім'я — Хазяїн Людського Села! І якщо ти згоден прийняти його, то прямо з цієї хвилини ми так тебе і називатимемо? — і повторив з притиском. — Хазяїн Людського Села!