Читати книгу - "Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта"

– Кажи! – голос Айдаса був холодний і рішучий, як лід. Він не збирався відступати, не зараз, коли вся правда була на межі розкриття.

Антуан важко зітхнув, намагаючись зібратися з думками, і, нарешті, почав говорити:

– Ми зустрілися, коли я вже був одружений. Небеса дали нам з нею коротку можливість зрозуміти, що ми... споріднені душі. Це було немов незримий магніт, нас тягнуло одне до одного. Вона першою це зрозуміла і натякнула, що між нами особливий зв'язок. Але я не повірив. Я мав родину… у неї був чоловік, у мене – дружина. І діти… – Антуан перервався, ковтнувши повітря, ніби йому було важко вимовляти ці слова.

Айдас стискав кулаки.

– Далі!

– Вона закохалася, а я... я відмовив їй. Я не міг кинути свою родину заради цього. І тоді через кілька тижнів вона прийшла сюди, до цього дому, щоб розповісти, що на її руці з’явився чорний браслет. Символ того, що її доля залежала від мого вибору... – Антуан судомно вдихнув, пригадуючи ту важку мить. – Вона стояла на цьому самому подвір’ї. Моя дружина бачила її. Стояла в вікні і плакала. Вона тримала нашу дитину на руках... І я, подивившись на них, на свою сім’ю, і відмовив Меліті остаточно. Я не зміг піти... І ми з Мелітою більше ніколи не бачилися, – голос старого затремтів, немов він знову переживав той момент.

Айдас відчув, як його серце стискається від люті й болю водночас.

– І тепер ти носиш чорний браслет.

– Так, – старий потряс рукою перед обличчям Айдаса, наче той міг побачити. 

Айдас розтис кулаки, і Антуан впав на землю. 

Меліта явно прийшла до цього дому смертельно налякана, вона навіть зуміла сказати про все Жану – батьку Айдаса, і той дозволив їй піти, щоб спробувати врятуватися…

Чоловік прикрив лице долонями, поки Антуан хапав його за ноги та стояв перед ним навколішки, благаючи не руйнувати його сім’ю та не вбивати його. 

Це був чоловік, який зробив вибір, – важкий, але свідомий.

Який коштував життя… 

Айдасу здавалося, що ще мить і його знудить. Він відштовхнув від себе чоловіка і пішов до авто, спираючись на кляту палицю. Просто мовчки пішов, чуючи ридання старого за спиною.

Він мусив піти подалі від цього щасливого дому, щоб не наробити дурниць.