Читати книгу - "Том 11"

се вже кінець. Либонь, знудила я Вас тими коректами? Вибачайте ласкаво!

Я ще попрошу Вас зробити оглав (спис речей), бо я можу зробити його тільки половину. Дві останні поезії прошу перестановити, чогось не хочеться мені, аби книжка скінчилася тим сумним «Поворотом».

Щодо «Атта Троля», то я передам його через п. Коб-ринську або п. Кобилянську до «Вісника». Про мене, нехай його видасть чи «Спілка», чи «Вісник», тільки аби вкупі з іншими перекладами (д. Слав[инського]), бо так було спочатку рішено і я хтіла б слова дотримати. Байрон ще не готовий. «Атта Троля» хтіла б я таки сама коректувати, зрештою, як він буде у «Віснику», то я можу там справити, якби де помилка була, а вже відбитка буде чиста. З моєю прозою однаково треба пару місяців почекати, поки її виготовлю до друку. Будуть то не поезії в прозі, а таки щира проза — оповідання, одно з них посилаю тепер хутко до «Вісника», одно ще нігде не друкувалось,

а решта були де-не-де друковані або ще тільки будуть дописані. Як бачите, се ще in spe.

Здоровлю Вас щиро

з найбільшим поважанням

Леся Українка

P. S. Чи не можна б скілька примірників видрукувати на тонкому папері? Се має практичне значення, справді.

Оглав: ст.

Поеми:

82. ДО О. П. КОСАЧ (матері)

24-

5 вересня 1899 р. Гадяч jg___99

Люба мамочко!

Оце пишу тобі про деякі комбінації, що прийшли мені в голову за ці дні. Здається, краще буде, як я виберусь в Київ раніше, ніж було думала. Зуби не дають мені жить по ночах, і за них слід би взятись серйозно. До того ж

роздощилось, здається, на добре, і я знов не виходжу з хати, я ніяк не думала про таку ранню осінь, коли збиралась провести тут сентябрь. Ліля і Оксана все одно хотять бути до 1 сент[ября] в Києві, чи не краще б і нам з Дорою забиратись з ними? Коли ти не хочеш, щоб ми з Дорою їхали, то привези їй учебні книжки, які їй треба по. програмі, бо вже пора їй кінчати канікули, я б хотіла зайнятися з нею, а то вона може розлінуватись. Коли не збираєшся хутко їхати сюди (може, театральні та інші справи затримають тебе), то напиши, як ти про це все думаєш, чи виїздиш нам до тебе в Київ, чи ти не довіряєш, щоб ми вибирались без тебе звідси. Головна причина, через яку я хтіла б виїхати,— зуби, а друге, ще хтілось би й з Лілею лишніх днів 10 пробути вкупі перед її виїздом.

Як же там наші п’єси? Хто грав у твоїй, і як вона пройшла? Цікаво, чи послухались актори хоч трохи твого і мого протесту проти халату і т. і. От іще кодло! Передай Люді, що я тепер єднаюся з нею в спільній ненависті до сеї почесної корпорації.

Мені прийшло в голову, що, може, буде тісно, як ми тепер всі разом приїдемо, то вже, може, краще посидіть який час тут. Все це ви з папою зважте і напишіть нам.

У нас, слава богу, нічого нового, нічого не наслуча-лось за сей час, а про наше powodzenie 1 взагалі розкаже тьотя Саша.

Сергій Костянтинович кланяється тобі, він таки послухав моєї ради і їде в Крим, боїться, що знудиться в Німеччині без німецької] мови.

Як там наші гостьї — дами? Коли ще не поїхали, то кланяйся їм від мене. Будь ласкава, передивись мій переклад передмови до «Атта Троля» і віддай його п. Коб-ринській, хай передасть Гнатюкові вкупі з «Атта Тролем», а коли п. Кобринська вже поїхала, то пошли передмову просто Гнатюкові (вулиця Чарнецького, 26), а я вже йому раніш писала, що переклад «А[тта] Т[роля]» йому привезуть.

Я забула попросить тебе внести за мене в Літературне товариство, вони требували з мене ще, як я була в Києві проїздом з Берліна, та я тоді ніяк не могла того зробити, а тепер боюсь, ще виключать із членів, сором буде. Слід би не гаятись і з Общ[еством] драм[атических] писателей, та то ще є час. Се все «на улітний конт», як ти часом говориш. Вибачай, що завдаю тобі клопіт, нарешті, як се загайно, то не возись.

Міцно цілую тебе, папу, Микося і дядину з кузен-ством.

Твоя Леся

P. S. Коли приїде Ліда? Миша з родиною ежє, певне, поїхав. Шкода, що я не бачила, от і бвця знов проїхала без мене.

83. ДО В. М. ГНАТЮКА

27

8 вересня 1899 р. Гадяч ^ѴТЛ^

Високоповажаний добродію!

Я дістала 6 аркушів чистих (96 стор.), а Вам відосла-ла всю коректу, яка належалась,— досі, сподіваюсь, Ви її отримали. Книжок «Спілки» не отримала жадної, велика шкода, коли Ви послали їх три; якби одна, то все б менша втрата. Очевидно, я вже не отримаю їх.

З друку я вдоволена, хіба ото тільки трохи негаразд, що епіграф до «Нев[ільничих] пісепь» уміщений на тому місці, де в нас звичайно друкується тільки «дозволено цензурою», тимчасом як йому слід би бути або на тій же сторінці, що й заголовок, або зовсім на окремій картці (як я і думала). Та се вже навряд чи можна тепер справити. В сьому недогляді, запевне, винна я сама. Одна помилка зосталась несправленою: на ст[ор]. 81, стр[о-фа] 7,— замість летить треба лежить. Треба вже хоч у «помилках» зазначити, хоч се, властиве, авторська еамопотіха...

Папір, на мою думку, загрубий, але такий, здається, тип видань «Спілки». Чи можна хоч скілька примірників видрукувати на тоншому? Мені б на тім залежало. Чи маю я право хоч на десять примірників сеї книжки? Якщо маю, то нехай би вони були на тоншому папері, а різницю коштів я готова навіть приплатити.

Будьте ласкаві сповістити мене, як отримаєте «Атта Троля».

З правдивим поважанням

84. ДО О. П. КОСАЧ (сестри)

2 зісовтня 1899 р. Київ 18-^99

Люба моя Лілея!

Отримали ми твою одкритку, телеграму і діаріуш і дуже, були з того всього раді. З усієї родини, як бачиш, най-акуратніша я, бо пишу в день (навіть в вечір) отримання твого листа. Хотіла писать в день отримання одкритки, та не змогла, бо дужо час був зайнятий чи, краще, розбитий, до того ж писать мені все ще трудно, бо кресла мені досі нема, сьогодні ми ходили знов його шукать і все-таки не знайшли відповідного: