Читати книгу - "Вечірні розмови на острові"

кров червоніла в них під ногами. На всіх обличчях був вираз страху, а крик злітав угору, пронизливий, ніби вищання куниці.

Вам траплялось бачити як дитина на самоті, з дерев'яною шаблею в руках, вимахує нею, стрибаючи й розтинаючи повітря? Саме так людожери, що збилися спиною до спини, підносили вгору сокири й рубали ними з пронизливим скриком, а тим часом не видно було жодного їхнього супротивника в тому бою, тільки час від часу Кеола бачив, як на них замахується сокира, що її не тримає ніхто, та ще час. від часу котрийсь із острів'ян падав з розрубаною головою чи грудьми, і його душа вилітала геть у крикові.

Якусь хвилину Кеола дивився на те чудо, ніби вві сні, та враз його пронизав смертельний страх від того, що він бачить такі речі. І саме в ту мить головний ватаг острів'ян угледів його, показав на нього рукою й вигукнув його ім'я. Тоді все плем'я теж побачило його, і очі в острів'ян зблиснули, а зуби оскірились.

«Нічого мені тут робити», — подумав Кеола, вибіг з лісу й подався берегом, куди очі світять.

— Кеоло! — раптом покликав його голос звідкись поряд, де не було нічого, крім піску.

— Легуа! Це ти? — вигукнув він, із роззявленим ротом шукаючи її очима, але довкола не видно було нікого.

— Я бачила, як ти щойно пробігав тут, — відповів голос, — але ти не почув мене. Швидше принеси листя й зілля, та відлетімо звідси.

— Ти тут із матою? — спитав він.

— Ось тут, коло тебе, — відповіла вона, і Кеола відчув, як її руки обхопили його. — Швидше, листя й зілля, поки не вернувсь мій батько!

Кеола щодуху кинувся до узлісся й приніс чаклунське паливо; Легуа підвела його до мати, поставила на неї його ноги й розпалила вогонь. Поки він горів, із лісу весь час долітав гамір бою — там стиналися чаклуни з людожерами. Перші, невидимі, ревли на всю горлянку, немов розлючені бугаї, а острів'яни відповідали пронизливим, лютим, повним смертельного жаху вереском. І весь час, поки горів вогонь, Кеола стояв і слухав, і тремтів, і дивився, як невидимі руки Легуа підкладають у вогонь листя. Вона підкладала те листя швидко, і полум'я злітало високо, обпікало Кеолі Руки, а вона все підкладала та роздимала вогонь ротом. Ось догорів останній листок, полум'я опало, їх обох струснуло зі страшною силою, і Кеола та Легуа опинились удома, У вітальні.

Кеола дуже зрадів, нарешті побачивши дружину навіч, і не менше зрадів з того, що опинився вдома на Молокаї й може засісти за кухоль пої[43] — бо на кораблях не роблять пої, та й на Острові Голосів його теж не було, а вже й зовсім нетямився з радості, що ледве-ледве вислизнув із рук людожерів. Та була ще одна справа, не така ясна, і Легуа з Кеолою говорили про неї в тривозі цілу ніч. Адже на Острові Голосів зостався Каламаке. Якщо, дякувати Богові, він не зможе вирватися звідти, все буде добре; та коли він утече і вернеться на Молокаї, то буде нещасливий день для його дочки та її чоловіка. Вони говорили про його здатність виростати і про те, чи зможе він брести по морю таку відстань. Але Кеола вже знав, де лежить той острів — а саме, в Низькому, чи то Небезпечному архіпелазі[44]. Отож вони добули географічний атлас і виміряли на мапі відстань. Наскільки вони могли судити, то був надто далекий шлях для старого, щоб пройти його пішки. А втім, щодо такого чаклуна, як Каламаке, ніколи не можна бути надто певному, тому вони вирішили порадитися з білим місіонером.

І ось Кеола розповів про все першому, котрий завітав до них. І місіонер дуже насварив його за те, що він узяв собі другу жінку на тому низькому острові; що ж до решти, то він запевнив, що не втямив з усього нічогісінько.

— Одначе, — сказав він, — якщо ви вважаєте, що ці гроші вашого батька добуті нечистим шляхом, я вам пораджу частину їх віддати на прокажених, а частину — до місіонерського фонду. Що ж до всієї отієї нечуваної маячні, то ви найкраще зробите, коли не розводитиметесь про неї ніде.

Проте він повідомив поліцію в Гонолулу, що, наскільки він зрозумів, Каламаке з Кеолою карбували фальшиві гроші, а тому варто було б постежити за ними.

Кеола й Легуа послухались його ради й віддали багато доларів на прокажених і до фонду. І та порада цілком напевне була добра, бо відтоді й до сьогодні про Каламаке більш ніхто нічого не чув. Та чи його вбито в бою коло дерев, а чи він і досі топче пісок на Острові Голосів — хто це може сказати?

Примітки

1

Нактоуз — прикріплена до палуби судна тумба, де встановлено компас.

2

Мафусаїл — за біблійним переказом, дід Ноя, що прожив 969 років.

3

Вельбот — легка довга шлюпка з гострою провою і кормою.

4

Канак — (від гавайською «канака» — людина) — тубілець із полінезійських островів.

5

Самоа — група островів у Тихому океані, що належать до Полінезії.

6

Мануа — острови, частина архіпелагу Самоа.

7

Папіст — католик.

8

Тапа — тканина, що її виготовляють полінезійці з лубу (внутрішньої частини деревної кори).

9

Копра — висушений м'якуш плодів кокосової пальми, з якого добувають кокосову олію.

10

Апіа — адміністративний центр і головний порт Західного Самоа; Папеете — адміністративний центр і головний порт тихоокеанського острова Таїті.

11

Тонга — група островів у Тихому океані.

12

Блаватська, Олена (1831–1891) — письменниця і теософка родом з України, широко відома у світі авторка релігійно-містичних творів. Великий розголос мали її спіритичні сеанси.

13

Вавилонська вежа — за біблійним переказом, люди почали будувати вежу, що мала сягати до неба, тоді Бог змішав їхні мови, щоб вони не могли порозумітися й закінчити будівництво.

14

Вікторія (1819–1901) — королева Великобританії з 1837 р.

15

Ялова арфа — перекручена назва, правильно: еолова арфа — у давньогрецькій міфології арфа бога вітрів Еола, що звучить від подиху вітру.

16

М, С, Х — римські цифри на позначення відповідно 1000,100,10.

17

Сомерсетшир — графство у Великобританії.

18

Окленд —