Читати книгу - "Заборонені чари"

підійшов до сестри і переконався, що це справді жіночий халат, причому пошитий явно не за середньовічною технолоґією світу Конорів. — Де ти його взяла?

— Тут, — лаконічно відповіла Джейн, вказавши на порожнє крісло перед столом. Саме в цьому кріслі під час усіх своїх попередніх відвідин Кейт знаходив місцеве вбрання Маріки — синю оксамитову сукню та білі шовкові спідниці.

Кейт доторкнувся до м’якої тканини халату. Він не був теплим у достотному розумінні цього слова, але на вивороті залишався трохи вологим і ще зберігав свіжий запах Марічиної шкіри з ледь відчутною домішкою її улюблених парфумів „Шанель“. Отже, вона нещодавно його зняла. А це означало…

— Маріка десь тут, — сказав Кейт і роззирнувся довкола, неначе Маріка могла ховатися десь у кутку. Переконавшись, що двері кабінету зачинені на засув зсередини, він уточнив: — Десь у цьому світі. Перевдяглася й пішла когось відвідати. Але будь-якої миті може повернутися.

— Тим краще, — промовила Джейн і сіла в крісло. — Зачекаємо її. Власне, саме з нею я збиралася побалакати.

— Про що?

Джейн не відповіла. Вона дивилася повз брата на портал, ніби чекаючи, що звідти от-от з’явиться Маріка.

Кейт посунув стільця й сів так, щоб затулити від сестриного погляду портал. Тоді вона повернула голову і задивилася на двері.

— Джейн, давай поговоримо, — примирливим тоном сказав Кейт. — Я вже питав, чи стежила ти за мною…

— А я вже відповіла, що так.

— Це батько тобі доручив?

— Ні.

— А хто?

Джейн нарешті зволила глянути на нього.

— Ніхто. Я сама. Інші тебе не підозрюють.

— А ти чому запідозрила?

— Бо на власні очі бачила, як ти упадаєш коло Маріки. Я швидко збагнула, що ти не просто вдаєш закоханого, а справді закохався в неї. А спробувавши поставити себе на твоє місце, я дійшла висновку, що заради свого кохання ти ладен на все — навіть на зраду.

— І ти нікому не сказала про свої підозри?

Джейн заперечно труснула головою:

— Ні, нікому.

Кейтові відлягло на серці. Чомусь він одразу повірив сестрі, хоча жодних об’єктивних причин довіряти їй не було. Радше навпаки, він мав вагомі підстави сумніватися в правдивості кожного її слова. Але зараз вона не брехала — Кейт був цього певний. Попри десять років відчуження, він досі гостро відчував глибину її щирості. Часом це завдавало йому болю — коли він бачив, що Джейн ненавидить його затято, безкомпромісно, всіма фібрами своєї душі…

— Ти давно здогадалася, що я обманюю наших?

— Вже півроку, не менше. А позаминулого тижня з’ясувала, що ти знаєш шлях до світу Конорів.

— То чому не виказала мене?

Джейн силувано посміхнулася:

— Будь певен, не з великої любові до тебе. І справа навіть не в родинній солідарності. Просто в мене також рильце в пуху. Я майже зразу розкусила Маріку, і дарма батько звинувачував мене в нетямущості. Від самого початку я звернула увагу, що Аліса мало не лантухами закуповує білизну та косметику, а згодом простежила, як вона вночі потай переносить усе це до старовинної бібліотеки. Тоді я й зрозуміла, що Маріка вміє користуватися порталом. Правда, спершу думала, що вона мешкає на Землі, в якійсь бідній країні, й заробляє собі на життя продажем цих речей. Але її вихватки феодальної принцеси, незнання багатьох елементарних речей про сучасне життя зрештою навели мене на думку про інший світ. А остаточно я переконалася, коли провела в Алісинім кабінеті обшук і знайшла книжки слованською мовою. Певна річ, я ні на мить не припустила, що то старі грецькі книжки.

— І ти мовчала аж півтора року? Чому?

— Через Алісу.

— А вона тут до чого?

— Вона одна з них. Вона з тих, кого наші називають ментальними мутантами, виродками, чудовиськами. Але Аліса не чудовисько. Вона така ж людина, як ми. Маріка теж людина… хоча й неабияке стерво.

„Батько припустився помилки,“ — подумав Кейт, проіґнорувавши останню фразу сестри. — „Він дуже наполегливо переконував нас, що всі МакКої — виродки, чудовиська, мутанти, які не мають права на існування. А коли замість чудовиськ ми побачили нормальних людей, всередині нас щось надірвалося. Ми засумнівалися не лише в батькові, а й в усіх наших старших, у непомильності наших ідеалів. Мабуть, і в часи Заборони серед Послідовників було чимало таких, як ми, і, саме завдяки їхній позиції, МакКоїв не винищили до ноги…“

А вголос він сказав:

— Отже, ти мовчала-мовчала, та врешті розповіла. Сумління замучило?

— Яке, до дідька, сумління! — скривилася сестра. — Ревнощі! Коли я зрозуміла, що Аліса спить з Марікою, то так розізлилася через її зраду, аж втратила голову. Замість поговорити з Алісою, з’ясувати наші стосунки, я здуру пішла до батька й розповіла йому про свої підозри щодо Маріки. Зараз мені соромно це визнавати, але тоді я дуже сподівалася, що батько негайно влаштує її викрадення, і вона назавжди зникне з Алісиного життя. — Джейн сунула руку до кишені своїх штанів, потім звернулася до брата: — Поверни мої сигарети й запальничку. Обіцяю не влаштовувати пожежі.

Кейт машинально дістав пачку сигарет з запальничкою й віддав їх Джейн. Приголомшений сестриними словами, він навіть не подумав про те, що палити тут украй необачно.

Тим часом Джейн неквапно розкурила сигарету і зробила першу затяжку.

— Та ти аж очманів, братику! — насмішкувато мовила вона. — Ти справді ні про що не здогадувався?

— Я… навіть не уявляв… — розгублено промимрив Кейт. — І подумати не міг…

— Про мене чи про Маріку?

— Ну… про вас обох. І про Алісу також.

— Тоді