Читати книгу - "Бігун у Лабіринті"

сидіти й чекати на вердикт; дуже хотілося виступити самому, але він змусив себе мовчати, як вимагалося за протоколом.

Наступним слово взяв Вінстон — прищавий наглядач Різниці.

— Він порушив Правило Номер Один, і я вважаю, що його слід покарати. Не ображайся, зелений. Послухай, Ньюте, ти в нас більше за всіх говориш про дотримання Правил. Якщо ми його не покараємо, то подамо поганий приклад іншим.

— Чудово, — відповів Ньют, роблячи запис у блокноті. — Отже, ти рекомендуєш покарання. Яке саме?

— Пропоную посадити його в Буцегарню на тиждень і не давати нічого, крім хліба і води. Крім того, про це мають дізнатися всі, щоб більше нікому не кортіло таке повторити.

Галлі заплескав у долоні, за що Ньют обдарував його грізним поглядом. У Томаса серце в п’яти упало.

Далі виступили ще двоє наглядачів: один з них пристав на бік Казана, другий підтримав Вінстона.

Нарешті черга дійшла до самого Ньюта.

— Загалом я згоден з усіма вами. Томаса слід покарати, але потім варто помізкувати, як скористатися його навичками. Я утримаюся від оголошення власної рекомендації доти, доки не вислухаю кожного з вас. Наступний.

Розмови про покарання дратували Томаса навіть більше, ніж неможливість сказати бодай слово на свій захист. Утім, хай як дивно, після ночі в Лабіринті в глибині душі хлопець не міг не погодитися з наглядачами: він і справді порушив головне правило.

Засідання тривало. Дехто вважав, що Томас гідний нагороди, інші наполягали на покаранні. Або на тому й тому водночас. Тепер хлопець майже не слухав їх, а лишень чекав на виступи останніх двох наглядачів — Галлі й Мінхо. Останній і слова не промовив відтоді, як Томас увійшов до кімнати, і сидів, відкинувшись на стільці з виглядом людини, яка не спала тиждень.

Перший узяв слово Галлі.

— Гадаю, я вже досить чітко висловився.

«Чудово, — подумав Томат. — Тоді не роззявляй рота».

— Лацно, — підтвердив Ньют і вкотре скривився. — Мінхо, твоя черга.

— Ні! — скрикнув Галлі так голосно, що кілька наглядачів аж попідскакували на стільцях. — Я хочу ще дещо додати.

— То кажи, чорт забирай! — гаркнув Ньют.

Томас із полегшенням зазначив, що тимчасовий виконувач обов’язків голови Ради ставиться до Галлі з не меншим презирством, ніж він сам. І хоча Томас тепер не боявся Галлі, він однак його терпіти не міг.

— Самі поміркуйте, — почав Галлі. — Цей баклан з’являється з Ящика, весь такий збентежений і розгублений, та вже за кілька днів спокійнісінько бігає по Лабіринту з гріверами, ніби він тут господар…

Томас втиснувся в стілець. Він сподівався, що інші не поділяють думки Галлі.

— Я певен, що він нас дурить, — провадив Галлі. — Чи ви і справді вважаєте, що він міг зробити те, чого нікому не вдалося за два роки? Не повірю.

— А конкретніше, Галлі? — запитав Ньют. — До чого ти хилиш?

— Я вважаю, він шпигує на тих, хто нас сюди запроторив!

Кімнатою знову прокотився гул; Томас лише скрушно похитав головою, не розуміючи, як таке взагалі могло спасти Галлі на думку. Нарешті Ньютові вдалося втихомирити наглядачів, але Галлі ще не закінчив виступу.

— Ми не можемо довіряти цьому шлапаку, — вигукнув він. — Минає всього день після його появи — і нам підкидають якусь психопатку з абсурдною запискою, яка верзе нісенітниці про те, що скоро все зміниться. Потім ми знаходимо дохлого грівера, а потім цей Томас вмощується на нічліг у Лабіринті, після чого намагається переконати нас у тому, що він — герой. Ніхто ж бо не бачив, щоб він бодай раз торкнувся плюща, навіть Мінхо. Звідки ми знаємо, що саме зелений прив’язав Альбі на мурі?

Галлі замовк. На якийсь час запанувала тиша. Томас запанікував: невже присутні повірили словам Галлі? Йому шалено захотілося виступити на свій захист, і він ледь не порушив мовчанку, однак Галлі провадив:

— Забагато сталося дивного, і все почалося з появою цього зеленого. Чому саме він став першою людиною, якій вдалося пережити ніч у Лабіринті? Щось тут не так, і поки ми не з’ясуємо, що саме, я офіційно рекомендую замкнути його в Буцегарню на місяць, а потім ми знову зберемося і знову все обговоримо.

Наглядачі заходилися жваво обговорювати почуте, а Ньют тим часом записував щось у блокноті, чомусь похитуючи при цьому головою, від чого у Томаса зродилася надія.

— Закінчив, Капітане Галлі? — пожартував Ньют.

— Не грай тут найкмітливішого, Ньюте, — виплюнув Галлі, буряковіючи. — Я серйозно кажу. Як ми можемо довіряти шлапаку, коли він і тижня з нами не прожив? Давиш мене своїм авторитетом і навіть не хочеш замислитися над тим, про що я товкмачу.

Вперше Томас поспівчував Галлі — той справді мав підстави бути незадоволеним брутальним ставленням Ньюта. Зрештою, він наглядач. «Однаково я його терпіти не можу», — вирішив Томас.

— Гаразд, Галлі, — сказав Ньют. — Перепрошую. Ми вислухали твою думку і приймемо до відома рекомендацію. Ти закінчив?

— Так, закінчив. І я правий.

Не відповідаючи йому, Ньют указав на Мінхо.

— Вперед, останній, але не крайній.

Томас був невимовно радий, що нарешті дійшла черга до Мінхо, — той напевно підтримає його.

Несподівано для всіх Мінхо різко випростався.

— Я був там і бачив, що зробив цей хлопець, — він виявив мужність тоді, коли я обдристався, як курка. Я не ляпатиму багато язиком, як Галлі, а відразу висловлю рекомендацію, та й по всьому.

Томас затамував подих, чекаючи, що ж він скаже.

— Лацно, — відповів Ньют. — То кажи.

Мінхо подивився на Томаса.

— Пропоную замість мене призначити шлапака наглядачем бігунів.

Розділ 25

У кімнаті запанувала цілковита тиша, ніби світ раптово скувало кригою, і всі члени Ради втупилися у Мінхо. Томас