Читати книгу - "Втікачка з Сутінкового світу, Марина Сніжна"

Останні її слова насторожили. Я й гадки не мала, чого тепер чекати від власного тіла.

Поки Базіана не вийшла з кімнати, продовжувала сидіти нерухомо, чекаючи на якийсь підступ. На кшталт того, що зараз з шафи вискочить Чорний Лорд або та жахлива нечисть з синьо-червоними очима, що лякала навіть більше за нього. Але кімнатка залишалася такою ж тихою і зовні безпечною. Блакитне сонячне світло, що проникало через велике вікно, освітлювало її чарівним сяйвом.

Я все ж таки вилізла з ліжка. Побачила, що на мені нічна сорочка, яку при здоровому глузді точно б ніколи не вдягла. Схоже, зі спідньою білизною тут справи так само, як і з сукнями. У порядку речей те, що посоромилася б надіти навіть гуляща жінка у нашому світі. Ця так звана сорочка зовсім не приховувала того, що під нею. Напівпрозора та майже невагома. Який сенс у ній взагалі?

Боячись, що до кімнати будь-якої миті може увійти хтось сторонній, я схопила з ліжка покривало і загорнулася в нього. Стало трохи спокійніше.

У такому вигляді я вирушила на пошуки ванної кімнати, розмірковуючи, що, напевно, тут, як і в замку Чорного Лорда, вона теж повинна бути. Знайшла досить легко, нехай навіть дверцята майже зливалися зі шпалерами на стіні.

Ванна виявилася не такою розкішною, як в замку Атія. Але це зрозуміло. Не селять же тут новеньких, наче принців та принцес! На це я навіть не розраховувала. Але все одно для мене всі ці речі здавалися розкішшю.

Я з задоволенням вимилася та відчула себе ще більше наповненою силами. Кров наче бігла по тілу удвічі швидше. Хотілося щось робити, кудись мчати. І я не знайшла нічого кращого, як знову замислитися про втечу.

Повернувшись до спальні, обшукала шафу. Виявила, що туди вже склали весь одяг, що купив для мене Чорний Лорд. Вже легше! Не доведеться розгулювати по незнайомому місту у нічній сорочці. Від самої думки про останнє запалали щоки. Уявляю, як місцева збочена нечисть на таке б відреагувала. Цікаво, чи далеко б я втекла?

Волосся я нашвидкуруч заплела в косу і зібрала в пучок. Не надто вишукано, звичайно. Далеко від того, що з ним творила Етра, але це мене хвилювало мало. Взагалі начхати, що про мене подумають місцеві жителі. Навіть добре, якщо визнають недостатньо гарною.

Накинувши зверху плащ і приховавши надмірно оголену верхню частину тіла, я рішуче шмигнула за двері.

Озирнувшись на всі боки і переконавшись, що коридор пустий, побігла навмання туди, де за моїми припущеннями мають бути сходи.

Я мчала так швидко, що залетівши за поворот, не встигла зреагувати вчасно на перешкоду. Зі всього маху зіткнулася з якимсь хлопцем не старше двадцяти років, який йшов назустріч. Ми обидва одночасно скрикнули і, не втримавши рівноваги, грюкнулися на підлогу.

Потираючи забите чоло, я дивилася на те, як хлопець так само потирає підборіддя і дивиться на мене. Напевно, якби я наткнулася на такого у своєму світі, зовсім би зніяковіла. А потім днями та ночами мріяла, щоб такий красень звернув на мене увагу. Він і справді був красунчиком! Куди там до нього навіть Болену! Водночас краса ця була не груба, але й не жіночна. Щось середнє. Добре розвинене м’язисте тіло і водночас тонкі правильні риси обличчя. Шоколадні кучері надавали його вигляду недбалої вишуканості. А у волошкових очах можна було потонути.

Зовсім розгубившись, я спіймала себе на тому, що рука сама завмерла, переставши потирати чоло. А я дивлюся на хлопця з роззявленим ротом і не можу відірвати погляду від його обличчя. Побачила, як на його губах розповзається посмішка. І це одразу ж протверезило.

Прокляття! Поводжуся, як дурепа! Уявляю, що він про мене подумав! Я швидко затулила собі рота і опустила руку. Зробила рух, щоб підвестися на ноги, але хлопець виявився спритнішим. Він уже стояв і простягав мені руку.

– Дозволь тобі допомогти, – голос у нього виявився таким приємним, що по шкірі побігли мурахи.

Якщо я доторкнуся до нього, то знову зганьблюся! Видам те, як сильно він мені сподобався. І я підібгала губи і гордо відвернулася від простягнутої руки.

– Дякую, але я сама впораюся.

І все ж таки впоратися не змогла. Клята пишна сукня і туго затягнутий корсаж заважали. Звичайно, можна дострибати на п’ятій точці до стіни, обпертися на останню і таким чином піднятися. Але уявляю, як все це буде виглядати! Я в роздумах дивилася на стіну і сподівалася, що хлопець зараз піде і залишить мене саму. Тоді не так ганебно буде проробити всі ці дії.

Почула тихий сміх. А потім мене безцеремонно вхопили за талію і одним рухом поставили на ноги. Мене ж ніби жаром обдало, коли я виявилася затиснутою в обіймах красеня. І дихати стало ще важче, ніж раніше, хоча цього разу корсаж був ні до чого.

Серце закалатало, як шалене, у роті пересохло. Ніби загіпнотизована, я стояла і витріщилася в обличчя, що зазвичай приписують небесним служителям Світлого бога. Воно ж ідеальне!

– Радий, що ти знаходиш мене привабливим, – уже не сміючись, а лише трохи посміхаючись, сказав хлопець.

Усвідомивши сенс сказаного, я подумки вилаяла себе останніми словами! Як я могла забути, що моя голова для місцевих – відкрита книга? Різко сіпнулася, намагаючись звільнитися. Сором пересилив той потяг, що я відчула до цього хлопця.

– І зовсім не знаходжу! – буркнула я, хоч і усвідомлювала, як жалюгідно це прозвучало. – І взагалі-то я поспішаю.