Читати книгу - "На твоєму плечі, Ірина Айві"

40

    Я не знала куди саме везе мене Артем , але з кожним кілометром , з кожною хвилиною дороги вперед моя паніка наростала ніби сніжна лавина . Звісно ми їдемо у ресторан , напевно красивий і дорогий , а от чи готова я до цього вечора , велике питання . Мені страшно ! Боюся навіть уявляти реакцію Олени Павлівни і її елітної свити  . Вона ж очікує побачити ту Ліну яку одного дня привів її син до їхнього дому , а не мене , красиву і трохи налякану дівчину .

---- Все гаразд , Ліно ? Ти виглядаєш наляканою .  Поділися зі мною мила  , що тебе тривожить ? ---- питає Артем на секунду відволікшись від дороги . Мої страхи настільки сильно поглинули мене , що я навіть  перестала підглядати за чоловіком . Не одразу зрозуміла , що він назвав мене " милою " . 

---- Я боюся , Артеме ! У мене якесь дивне відчуття , що варто очікувати неприємностей від сьогоднішнього вечора . Якись незрозумілий страх і це не лише тому , що я вперше в житті йду у ресторан .

---- Не розумію , що може трапитися ? Це ж не терористична змова проти нас , а лише безглузда витівка моєї мами яка вважає , що має право втручатися в моє життя . Звісно бувають моменти , що її егоїзм зашкалює , але це не має псувати наш вечір . Ти вже знайома з нею і маєш знати , що іноді мама забуває про тактовність .

    Припаркувавши автомобіль Артем повернувся до мене з легкою посмішкою . Я вперше побачила як чоловік наморщив лоба , невже ніяковіє переді мною ? Але чому ? А може це звичка така у нього ? Раніше він ніколи не нахилявся до мене так близько .

---- Нам пора виходити ? ---- питаю я нервово розтираючи рукою область шиї . 

---- Пора , але в такому стані ми нікуди не підемо . Наші знайомі чекають моменту щоб принизити нас , а ми не маємо  давати  їм такої можливості . 

    Вийшовши з автомобіля , Артем швидко обійшов його щоб відкрити для мене двері .  Одна його рука притримувала автомобільну дверку , а інша була простягнена для мене . При цьому чоловік не переставав тепло посміхатися мені .

---- Дякую , ти справжній джентельмен ---- кажу йому , кладучи свою руку на його долоню .

---- Ну , знаєш коли я обзивав тебе страшком і опудалом , упевнений  ти так не думала .

---- Але я дійсно відповідала твоїм словам , то ж і ображатися нема за що .

---- І все таки ти неймовірна дівчина . За всі образи мала б ненавидіти мене , а ти посміхаєшся і допомагаєш .

---- Ненависть ненайкраще почуття . Вона спалює в нас усю доброту і милосердя , робить нас жорстокими і злими . Тому це не моє почуття . У мене геть інші плани на життя  . 

    Вийшовши з автомобіля я почала розправляти сукню . Шукала на собі де і що не так , у той час коли Артем схрестивши руки на грудях відкрито кепкував наді мною .

---- Знаєш ,  упевнений , що навіть якщо тисячу разів скажу тобі , що моя дружина неймовірно красива ти все одно шукатимеш у собі " щось не так " . Перестань хвилюватися і візьми мене під руку . Зроби вигляд , що ти щаслива і закохана у свого чоловіка . Ходімо , нас уже точно зачекалися .

   Не сміло посміхнувшись Артемові я таки взяла його під руку , начепила посмішку і притримуючи рукою сукню попрямувала до ресторану . Оглянувшись навкруги подумала , що потрапила у казку . Фонтани , квіти , музика ,  офіціанти у білих сорочках і чорних жилетах . У білих рукавичках і з привітними посмішками на обличчях  . Та це просто королівська вечірка . Перед самим входом Артем накрив мою руку своєю і ми разом увійшли до розкішної зали ресторану . З обох боків між собою перешіптувалися гості , але побачивши головних персонажів свята одразу усю свою увагу переводили на нас . 

---- Привіт , друже ---- підбіг до нас завжди веселий Олег . ---- Привіт прекрасна Ліно я так і знав , що насправді ти фантастично красива дівчина . І сьогодні твоя краса нарешті розквітла . Пообіцяй потанцювати зі мною .

---- Навіть не знаю , .... побачимо . Я трохи хвилююся .

---- Я завжди поряд . Якщо буде потрібна допомога , звертайся . 

---- Дякую , матиму на увазі . 

---- Таак , друже , Ліна моя дружина тож навіть не думай .... Щось не видно організаторки цього веселого дійства . Не знаєш де моя мама ?

---- Олена Павлівна щойно була тут , але відійшла зустріти когось із гостей . 

---- Ого , хто ж такий , що мама його зустрічає персонально ?

     Закінчивши розмову з Олегом Артем почав знайомити мене з присутніми гостями . На ходу я пригадувала усе чому вчила мене Мері . Артем ані на секунду не відпусаав мою руку . Добре , що він поряд . Так я почуваюся набаго упевненіше . До нас підійшов офіціант пропонуючи напої . Чоловік узяв два келихи шампанського і один передав мені . 

---- Якщо не любиш або боїшся сп'яніти просто тримай у руках ---- попередив Артем .

---- А від одного ковтка можна сп'яніти ? ---- запитала я . Мені дуже кортіло спробувати шампанське . Я десь читала , що воно допомагає розслабитися . 

---- Можна , але ти не хвилюйся я взмозі перекинути тебе через плече і доправити додому . 

    Уявивши таку картину я щиро розсміялася . І заголовки у газетах і журналах були б цікаві . Сп'яніла дружина відомого бізнесмена розслаблено повисла на його плечі . Від цієї думки мене таки розібрав сміх .

---- Ти чого ? Невже уявляєш як я нестиму тебе на своїх плечах до нашої квартири ?

---- Угу ! ---- піднявши очі на Артема ,  угукнула я . 

    Ми разом сміялися від душі . Рука чоловіка обіймала мою талію і мені не хотілося щоб він забирав її . Я таки спробувала славнозвісного шампанського . Один , єдиний ковток . Для першого разу більше ніж достатньо . 

   Саме у той момент коли я трохи розслабилася до зали увійшла Олена Павлівна . Поглянувши на неї  я до хрусту стиснула Артемову руку . О , Боже ! Що поряд із нею робить моя тітка Віра ???

 

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍