Читати книгу - "У полоні Еміратів, Zhelizna"

Розділ 15 (Зближення)

- Напевно, усіх вас цікавить чому ми тут зібралися.

Кілька хвилин тому я попросив Маліку, щоб персонал будинку негайно прийшов до кабінету брата, який тепер належить мені. Зараз я мав змогу побачити перелякані погляди дівчат покоївок і непорозуміння з боку охоронців. Це вперше з поминок Мухаммада я вирішив поговорити з ними, як господар будинку. 

- Вчора я повернувся додому не самий. Пані Ася знову буде жити з нами. Наразі в цьому є необхідність. Я попрошу поваги та уваги до неї. Знаю, що більшість з вас зневажали її через смерть пана Мухаммада та втечу, але все це у минулому - я роблю паузу, щоб обвести поглядом присутніх. - Зараз неповагу до неї я буду розцінювати, як непокору моїм наказам - а у відповідь низько опущені голови. Тілька одна Маліка дивиться мені у вічі та посміхається.

- Ви всі почули наказ пана Халіма? - голос жінки владний і змушує підкоритися. Персоналу залишається тільки погодитися з тим, що я щойно озвучив.

- Якщо до мене мене питань немає, то можете повертатися до своїх справ. 

Склавши руки за спиною я підійшов до вікна, з якого міг непомітно підглянути за дівчам, що підставляло долоні під прохолодний фонтан. Ася розмовляла по телефону і емоції на юному обличчі говорили мені про те, що вона у гарному гуморі. Я радий, що перебування у цьому домі більше не обтяжує її. Зі свого боку я докладу всіх зусиль, щоб і надалі так було.

- Що трапилося вчора, що юна пані змінила своє рішення? - у кімнаті залишилися тільки ми з Малікою, з якою я міг розмовляти на рівних.

- У аеропорту ми побачили людей, що викрили Асю. Це стало тригером для неї. Маліка, ти навіть не уявляєш той скляний погляд, який я побачив під час істерики. Від неї віяло таким страхом… - за спиною лунають тихі кроки. Домоправителька також підходить до вікна і я сунуся, щоб дати їй місце для спостереження. 

- Я бачила його у першу нашу зустріч, тому розумію про що ви говорите. Вона була такою наляканою, так благала її відпустити, що я відчула в собі потребу допомогти та хоч якось захистити.

Я слухав Маліку і розумів, що сам подібне відчуваю. І це так дивно. Ася для мене незнайома людина, яку я зустрів за надзвичайних обставин. Та ті емоції, що я відчуваю по відношенню до неї надто глибокі. Мені хочеться їй допомогти, хочеться полегшити життя. І я пояснити собі не можу ці бажання. Вони просто є. 

- Вона погодилася повернутися в дім за умови, що я допоможу знайти тих покидьків, що викрали її. І я пообіцяв докласти всіх зусиль для цього - на цих словах Ася піднімає голову і ми зустрічаємося з нею поглядом. Я бачу збентежену посмішку, якій відповідаю взаємністю. 

- Насправді, я рада, що юна пані повернулася до нас. Але будьте обережні пане Халім у своїх діях, які можуть мати наслідки.

- Що ти маєш на увазі? - під мій пронизливий погляд Маліка знизує плечима. 

- Не забувайте про наші традиції, яких по відношенню до Асі ви зовсім не дотримуєтесь. Це може породити почуття, до котрих ніхто зараз не готовий - здається я розумію, що жінка має на увазі. Я сам помічаю за собою, що десь переходжу тонку грань межі. 

- Якщо будеш помічати за мною щось подібне, то дай знати. Я довіряю тобі, Маліка. 

- Для мене це дуже цінно, пане Халім. Ви знаєте, що для вас і вашої сім'ї я зроблю все. Якщо я можу хоч чимось допомогти, то тільки скажіть мені про це. 

- Дякую Маліка, ти також можеш до мене звернутися з будь-яким проханням і я обіцяю, що допоможу тобі. 

- Якщо ви зараз такі щедрі, то є дещо, що ви можете зробити, але поки не для мене. Є одна річ, яка турбує нашу юну пані, але вона вам про це все одно не скаже. 

- То розкажи ти. 

Я відходжу від вікна, щоб більше не бентежити Асю і сідаю за робочий стіл. Мені цікаво, що такого може попросити Маліка для цієї дівчини, що боїться сама зі мною поговорити. Але в голові наперед розумію, що погоджусь з усім. 

***

Три дні потому…

- Дякую вам пані, що склали мені компанію - Таджія, одна з робітниць, посміхнулася мені, як тільки ми зайшли до будинку. 

- Це я вам дякую. Мені дуже сподобалася екскурсія. Кажіть, якщо ще буде потрібно кудись з’їздити, я тільки з радістю складу компанію. 

- Добре, пані.

Сьогодні мені випала можливість побачити ринок Spice Souk, що зустрів мене буйством ароматів і жвавими вигуками арабських торговців, які навперебій пропонують прянощі, трави, рис та сухофрукти. Шеф-кухарі місцевих ресторанів — часті гості ринку, як сказала мені про це Таджія. 

На прилавках я побачила багато свіжих фініків, спецій, сухофруктів, горіхів, ароматних чаїв та багато іншого. Кожен продавець пропонував мені скуштувати товар та обіцяв зробити знижку. Я вперше була в такому колоритному місці. 

Щоправда, крім позитивних вражень від поїздки я відчула шалену втому. Велика кількість людей та спека дезорієнтували. Уже дорогою до будинку я думала про те, як простою під холодним струменем води, щоб хоч трохи збадьоритися. 

Та мої плани почали руйнуватися, коли я зайшла до своєї спальні. По-перше, вона була ідеально прибраною, хоча я просила покоївок цього не робити. По-друге, моїх речей ніде не було. І це мені надзвичайно не сподобалося. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍