Читати книгу - "Подвійна помилка мільярдера, Тала Тоцка"

Розділ 15

— Ні, не вмовляйте мене, містере Річ, — мотаю я головою, хоча насправді навпаки хочу, щоб він мене умовив.

— Ви надто не впевнені в собі, люба леді, — мій приятель суворо зводить брови, а це ознака того, що він починає гніватися, — до того ж ви боїтеся. А це взагалі нікуди годиться.

Чутки таки виявилися правдивими, «Паладін» купив грецький мільйонер із гарним ім'ям Георгос Отонос. Він володіє мережею готелів класу Luxury Resort, і навіщо йому знадобився наш, як з'ясувалося, збитковий готель, ніхто гадки не має.

Персоналу особливі зміни не торкнулися, замінили лише кількох менеджерів та керівників служб. Але для мене головне, що Марія залишилася керуючою.

Колектив мою вагітність сприйняв напрочуд з набагато більшою участю, ніж я очікувала. Кухня тепер усіляко намагається мене підгодувати, а дівчата-покоївки — взяти на себе частину моєї роботи.

Та ми всі розуміємо, що незабаром настане день, коли я не зможу не те, що працювати, а нормально пересуватися. Мій живіт вже досить великий, а лише п'ять місяців. Тому містер Річ намагається придумати для мене заняття, яке б дозволило мені заробляти після народження дівчаток.

Ми з ним стали справжніми друзями. Він майже весь час тепер живе в готелі, іноді їде на тиждень чи два. Я навіть встигаю скучити.

Я вигадала імена своїм донькам. Маргарита, Мілана та Маріанна. Мені вони дуже подобаються, і містер Річ похвалив. Я мрію, як наряджатиму їх у красиві сукні і по відео вчуся робити зачіски для маленьких дівчаток.

Звичайно, багато хто навколо лякає, як буде важко, але я намагаюся про це не думати. Що від цього зміниться, якщо я прийняла рішення? Мені так містер Річ порадив. Якщо неможливо змінити ситуацію, потрібно змінити ставлення до неї. І я намагаюся дотримуватися його поради.

Мені ще доведеться вигадати, як розповісти про все бабусі. Я поки що нічого їй не говорила. Ми спілкуємося тільки по відеозв'язку, а такі речі треба говорити наживо. Ото поїду на канікули, тоді розповім.

Новий власник готелю за всіма ознаками виявився людиною ексцентричною з нестандартним підходом до управління готельним бізнесом. Як тільки він вступив у права, одразу оголосив серед персоналу конкурс на найкращу концепцію готелю. І переможцю пообіцяв грошову винагороду.

Звичайно, він його не сам оголосив, а через директора компанії, яка керує усіма його розкішними готелями. Поки що ніхто зі співробітників жодного разу не бачив пана Георгоса Отоноса. Кажуть, він не дуже любить публічність.

Якось ми з містером Річем пили чай, і я проговорилася, що якби мала багато грошей, то заснувала б готель для наречених.

— Але ж в багатьох готелях є номери та апартаменти для молодят, — здивувався містер Річ. — А тут цілий готель! Чи є у цьому сенс?

— Звичайно, є, — відповіла я. — Ті, хто може дозволити собі дорогі курорти, одразу їдуть до весільної подорожі. А я б створила таку локацію, такий простір, куди б приїжджали пари з різним достатком. І різного віку. Це не обов'язково має бути розкішний п'ятизірковий готель, достатньо, скажімо, трьох зірок. Головне — атмосфера.

— Продовжуйте, — заохочуюче кивнув мій співрозмовник, дивлячись на мене зі зростаючим інтересом.

— Якщо готель вдало пропіарити, створити ажіотаж, грамотно збудувати рекламну кампанію, в готель почнуть займати місця на місяці вперед. Потрібно зробити його модним та мегапопулярним. Це не тільки підвищить інтерес до готелю, це приверне туристів до міста. Отже, можна буде розраховувати на пільги від міської влади. Я б сама розробила піар-кампанію, але мені поки що не вистачає знань.

— Значить, три зірки? — задумливо потер підборіддя містер Річ. — А в цьому щось є.

— Ну, може, чотири, — зніяковіла я, — у мене зараз пунктик на цифрі «три».

І тепер містер Річ умовляє мене взяти участь у конкурсі.

— Так, я боюсь, — згідно зітхаю я, — і сумніваюся. Ну кому цікаво читати мою маячню?

— Це не маячня, це концепція, — містер Річ заводиться не на жарт, — і якщо новий власник хоче отримати концептуальний готель, повірте, він його отримає. Але без вас. Воно нам треба?

— Не треба, — згідно киваю і шморгаю носом.

— Отже, діємо за узгодженим планом, — рубає він рукою повітря, і я винувато замовкаю.

Насправді я згодна з містером Річем і дуже добре його розумію. Він помилився і тепер не знає, як мені допомогти.

Наш опціон вилетів у трубу. Торгів, правда, ще не було, але брокер, якого рекомендував мені містер Річ під час оформлення опціону, по секрету поділився, що перспективи у мене найнезлагодніші.

— Готель у глибокій борговій ямі, акціонери скидали акції за копійки. Страйк-ціна опціону теж вийшла копійчана, але, боюся, заробити на ньому у вас навряд чи вийде, міс Погана.

Він думав, що мене це засмутить, а я, навпаки, зраділа.

Я позбулася грошей, які пекли мені не тільки руки. Вони обпікали мені душу. Я не змогла б взяти їх навіть зараз, коли мені дуже потрібні гроші. І навіть для дітей Артема.

Але я пообіцяла містеру Річу, що знайду Асадова і все йому розповім. Зважитися на це виявляється складніше, ніж описати в загальних рисах концепцію готелю для наречених і відправити на вказану адресу електронної пошти.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍