Читати книгу - "Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш"

Розділ 18.1

Я не знаю, скільки часу ми проводимо з Патріком разом в одній кімнаті. Я весь цей час стою з прилиплим вухом до дверей і намагаюся зрозуміти чи вже пішла вахтерка і забрала з собою Роба чи хлопець все ще чекає на мене за дверима? І варто мені тільки вийти, як почнеться новий раунд?

- Що ви з Янгом не поділили? - Патрік вирішує нагадати про те, що я в кімнаті не одна. А я ось ніяк не хочу відповідати на його запитання, всіх довкола це цікавить.

- А хіба він не на всіх так реагує? Не бачила ще людину, яка б йому подобалася, - знизую плечима і посміхаюся. Йому нічого знати, що єдина людина, з якою він готовий бути не козлом, моя найкраща подруга. Не знаю як вона там у дитинстві його приручала чи може з якогось лайна витягла, але людські стосунки з боку цього засранця я бачила лише до неї.

Патрік не клює на все це, а лише примружує очі й уважно дивиться на мене. Ну, ось що йому не так? Невже незрозуміло, що я не хочу посвячувати його у деталі нашого з Янгом знайомства? І взагалі - чому всіх довкола так сильно це цікавить? Яка різниця, що нас пов'язує?

- На тебе він реагує як бик на червону ганчірку і вважає, що має на тебе всі права.

А чорт його знає, що на це відповідати. Він з першої нашої зустрічі чомусь так вирішив. Завжди розганяючи всіх моїх залицяльників. І не тим, що бив їх або казав, що я його дівчисько і належу тільки йому, ні, він робив це інакше. Розповідав про мене всілякі гидоти, вигадував історії, від яких потім від мене кидалися на всі боки. І йому здавалося, що це дуже весело. Але потім я зрозуміла - йому подобалася моя реакція на його бридкі вчинки. Він спеціально мене виводив із себе, щоб перевірити, до якої стадії сказу взагалі може мене довести.

- Слухай, ну він же дивний, це відразу помітно, - розтягую губи в посмішці й кокетливо ляскаю віями. Але Патрік не здається.

- І прізвисько це дивне, він тебе ним називав з самого початку, як ви тільки в гуртожитку перетнулися. І тебе воно не здивувало.

І хто це тут, місцевий Шерлок? Патрік справді вирішив провести розслідування? Ще й обличчя при цьому таке розумне зробив.

Я б його із задоволенням зараз відшила і сказала, що нічого не розповім. Але, на жаль, він пообіцяв мені розв'язати мою проблему і поки я близька до того, щоб підписати контракт з ним, ніж з Янгом. Я не маю іншого вибору. Я вже зрозуміла, що за свою допомогу він не хоче, щоб я стала його рабинею до кінця днів. Але хоче задовольнити свій інтерес. Нічого у цьому житті не буває безплатно, на жаль.

Зітхаю і закочую очі до стелі, чорт з ним, добре.

- Скажімо так, мене завжди дратувало те, як він поводиться. А моя присутність поруч завжди приводила його в дику лють. Він друг моєї найкращої подруги й так вийшло, що нам доводилося спілкуватися. На жаль, від наших бажань нічого не залежало.

Патрік ледве посміхається і присвистує.

- І як давно ви знайомі?

- Я б назвала це вимушеним знайомством, - кривлюсь і відмахуюсь від хлопця, - я не хочу розмовляти з цього приводу. Я сказала тобі коротко. На більше я поки що не здатна.

Нехай спочатку свою обіцянку виконає, а потім буде друга серія по задоволенню його інтересу.

- Окей. - Хлопець напрочуд дуже швидко погоджується. Я навіть з недовірою дивлюся на нього.

– Скажи, як ти можеш розв'язати мої проблеми з універом? - Я вирішую одразу перейти до справи. Це мене зараз цікавить найбільше. Я не готова розчаровувати батьків і вилітати звідси, як пробка з пляшки. Та й втрачати такий шанс також не хочу. Після цього універу можна отримати престижну роботу та гарний квиток у життя. Тож я ще маю намір поборотися.

- У мене є кілька ідей з цього приводу, а тобі надвечір треба приготувати заліковку.

- Ти так швидко все вирішиш? - Мої брови підіймаються до небес, я справді здивована такими термінами.

- Я поки що тільки припускаю, але так, думаю, це цілком реально вирішити до вечора.

- Це було б шикарно, - навіть не вірю у свій успіх, - я буду твоєю боржницею.

- Ти мене плутаєш з Янгом, дитинко, я просто допоможу. - Хлопець посміхається, а мені хочеться його поцілувати в обидві щоки. Невже бувають такі справжні друзі?

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍