Читати книгу - "Дністер і смарагдовий медальйон. Перще випробування!, Анастасія Лобойко"

-Ну…

Ляна не знала, як пояснити все в двох словах, тому тільки розвела плечима.

-Добре, розбирайся.

Мама підморгнула, а Ляні аж на душі полегшало: потім так чи так розкаже… Гарно, що мама розуміє - донечці зараз хочеться відпочити.

Але Дзюрик не збирався відступати - він весело загавкав і закрутився дзиҐою на килимі.

-Щурик невгамовний, - кинула Роксоляна, але, видно, даремно, бо Дзюріан Тончук ображено пирхнув і загавкав з новою силою.

-Не треба так запінюватись, бо всі зуби вигавкаєш. - неблагородно жартувала дівчинка, а далі різко вхопила песика на ручки і впала з ним на ліжко. - Чого ти до мене вчепився, ніби сльота до плота?

Дзюрик уважно оглянув подругу своїми карими оченятами і знову голосно пискнув.

-А якщо я тобі розкажу, як там було - ти вгамуєшся?

Дзюріан сів і згідливо гавкнув, гордо випнувши груди і піднявши маленьку голівку, мовляв: ,,Бач, які таємниці мені надумала довіряти! Давно вже час, я, вибачте, скільки часу на тебе чекав! Де ти гуляла без мене?!’’.

-Отож, слухай. Ем… Людочки, але тут добре, - зручніше вмостилася на ліжечку і поклала голову на таку рідну пухову подушку, яку їй передала бабця. О, бабця! - Дзюрику, звиняй, але ще зо хвильок кільканадцять просила би-м тебе почекати.

Ляна шулікою скочила до портфелика і витягла телефон. Бабці і діду дзвонити треба обов’язково - часом вони переживають за дітей навіть більше, а ніж їхні батьки.

_________________________

Сьогодні виставлю два розділи: вчорашній і нинішній.