Читати книгу - "Майдан. Таємні файли"

Щоправда, окуляри та респіратори ми таки купили. Салюти, які так настогидали киянам під час Нових років та Днів Києва, також перетворилися на ефективну зброю, нам випало навіть бачити пускову установку для наведення пакетних феєрверків, зроблену зі звичайної лопати для снігу. Саморобні вогнемети з балонів теж були — щоправда, у дії їх ми не побачили. Захисні обладунки на руки та ноги із глянцевих журналів — навіть гламур знайшов своє застосування. Ну а розмаїття кийків та ціпків, булав гідне експозиції не одного історичного музею — щоправда, з важливою особливістю: усе це була зброя ударна, ані шаблі, ані списи, ані сокири практично не використовувалися.

Пилип Іллєнко: «Весь Майдан відбувався хвилями — загострення, потім затишшя. І кожне загострення відсувало далі червону лінію, яку під час усіх протестних рухів протягом Незалежності не переходили. А закінчилося втратою усіх моральних обмежень з боку влади, коли почали стріляти в людей. Це була спіраль, де кожен виток піднімав градус і вів до такої трагічної розв'язки. Після кожного витка цієї спіралі, кожного загострення, мене не полишало відчуття, що це не кінець, що буде щось іще, я був переконаний у цьому з якихось дивних міркувань драматургії. Я розумів, що це ще не розв'язка, з обох боків ситуація дійшла до такого протистояння, що напівмірами жодна зі сторін уже не могла задовольнитися. Тобто, з одного боку, ішла ця спіраль, а з другого — інша спіраль: велика кількість людей, які прийшли на Майдан, усе більше починали жити внутрішніми законами великої кількості людей, які не залежать від впливу політичних лідерів цього руху, ані від тих людей, які намагалися знищити цей рух. Думаю, це — унікальне явище, яке можна порівняти хіба із взяттям Бастилїї у Франції чи Бостонським чаюванням в Америці. Такі явища не завжди перебувають у площині раціональній, бо все це надзвичайно емоційно, і колективна емоція стає непередбачуваною, некерованою, але вона має надзвичайну потугу, її не можна зупинити чи спрямувати в інше річище. Тому я не вірю у теорії змови, що, мовляв, це все хтось організував, хтось проплатив, бо я був свідком того, як це починало жити власним життям, і ніхто до кінця не розумів процесів, які йшли всередині натовпу. Натовп — погане слово, бо це був радше організм. І люди в ньому були надзвичайно різні — і за віком, і за місцем проживання, і за мовою спілкування, і за соціальним статусом, і за освітнім рівнем. Це досі мене надзвичайно цікавить. Це, мабуть, ефект великої маси людей, охоплених однією метою, і ця маса починає формувати всередині себе якісь нові соціальні закони, які дуже швидко діють — один поштовх, миттєво щось обертається в іншому напрямку, і його неможливо ані контролювати, ані зупинити».

Українці — мирні люди, і ми в цьому ще раз переконались. Але насильство на Майдані і справді розвивалося циклічно. У який же момент було зірвано отой запобіжник, який перетворив мирний Майдан на озброєну, оточену барикадами фортецю, а каміння і коктейлі Молотова стали основним аргументом у розмові із владою?

Руслан Кошулинський: «Вони не могли зрозуміти — перший раз ще біля Укрдому під час Мовного майдану. Вони знали, що всі політики набирають масовку. Але тоді вперше виник спротив. Вони самі вірили, що на Майдані куплені люди, треба лише тупнути ногою».

Гортаючи стрічку новин того часу, переконуєшся, що перші спалахи насильства з боку мітингарів були все-таки раніше, ніж побиття студентів і зачистка Євромайдану.

«Під будинком уряду представники „Свободи“ пішли штурмом на Кабмін, побилися з „Беркутом“, під час штурму зламали шлагбаум. У результаті сутичок постраждав один із спецпризначенців, якому розбили ніс, повідомляє на своїй сторінці у Twitter Влад Содель. Пораненому беркутівцю викликали „швидку“. За даними столичного управління МВС, мітингарі зі „Свободи“ кидають у правоохоронців якусь арматуру, запалені фаєри та каміння. За даними очевидців, які перебувають під Кабміном, у правоохоронців кілька вибухових пакетів кидали не мітингувальники, а „тітушки“».

(УП, 24.11.2013)

Є у нас і прямі свідчення учасників подій.

Кирило Дороленко: «Пам'ятаю, під Кабміном 24 листопада: махаються двадцятеро людей, а сто у цей час на телефон знімають».

Із чого можна зробити висновок, що у бійку кинулися кілька десятків ентузіастів, у той час як більшість мітингарів була налаштована мирно. Так само, як і керівництво мітингу.

Кирило Дороленко: «Пам'ятаю слова Шкіряка, який сказав, що якщо в неділю нас буде 50 тисяч, ми сраною мітлою виженемо владу. І коли 24-го нас прийшло 100 тисяч, виникло запитання: а де ж ваша срана мітла? Вони були розгублені, не знали, що робити. Тоді радикальна частина пішла під Кабмін, там уже „тітушки“ стояли перед „Беркутом“, тоді зайшли за спину, почалися перші серйозні протистояння, хлопців потім арештовували за статтею „масові заворушення“. Шлагбаум зламали».

Преса згадує і про інший випадок застосування сили.

«Біля сцени на Європейській площі натовп затримав машину з озброєними людьми, повну апаратури прослушки. Про це на своїй Facebook-сторінці повідомив депутат від „Батьківщини“ Леонід Ємець. „Біля сцени затримали машину з озброєними людьми і повну апаратури прослушки. Викликали міліцію“, — написав він. Пізніше, за повідомленням прес-служби УДАРу, одного з тих, хто здійснював прослуховування, затримали. Станом на 20:20 люди штовхають автобус з апаратурою для прослушки, відбулися сутички, над головами мітингувальників вибухала піротехніка, хтось розпилив сльозогінний газ».

(УП, 25.11.2013)

Пилип Іллєнко: «Мене хвилею натовпу винесло наперед, коли машину відкрили та почали діставати звідти якусь апаратуру і славнозвісний ноутбук. У перших лавах стояли свободівці і безпосередньо Тягнибок. Була штовханина, коли важко зрозуміти, що відбувається, це вже потім із розповідей у мене склалася загальна картина. Люди кричали, що це тихушники, есбеушники, вони за кимось стежать. Було зрозуміло, що це не просто так, подібних випадковостей не буває, справді автобус був пов'язаний зі зняттям інформації з мобільних телефонів та інших пристроїв зв'язку. Я опинився біля Тягнибока, намагався запитати, що відбувається, він розвернувся, дав мені якийсь предмет і сказав винести його. Бо зверху вже збиралася колона „Беркуту“, і частина наших хлопців побігла ставати у лаву навпроти них. А я сховав цей предмет під куртку та пішов у інший бік. Потім, коли витягав, побачив, що це ноутбук. Я заніс його за сцену Андрію Мохнику, який потім передав до штабу опозиції».

Тобто люди голіруч затримали машину з агентами СБУ, а чи то спецпризначенцями міліції. Певно, саме тоді влада відчула реальний фізичний спротив і вирішила розігнати Майдан за першої нагоди, бо якщо штурханина з