Читати книгу - "Тінь перемоги"

Задамо питання: а що робив Жуков для того, щоб обстановку зрозуміти?

Адже був простий шлях вдатись у ситуацію. Припустимо, дурний Сталін, який взагалі нічого не розумів, наказав провести дві стратегічні гри, і обидві - з наступальною тематикою. Гаразд. Чим би дитя не тішилося... Але хто заважав Жукову провести ще одну гру - на оборонну тему? Не треба нової зустрічі у верхах, не треба збирати наради вищого командного складу. Слід було просто в рамках Генерального штабу зібрати найбільш тямущих офіцерів і генералів, передусім - з Оперативного управління, вони готують плани війни, тому знають обстановку краще за всіх. Ось їм і задати завдання: німці можуть наступати ось так і так, на восьму добу вони можуть вийти до Барановичів, що ми, браття, будемо робити при такому розкладі? Жукову слід було просто провести опитування підлеглих офіцерів і генералів: а що б я робив на місці начальника Генерального штабу напередодні швидкої та неминучої агресії противника?

І чому б на цю оборонну гру не запросити Сталіна? Після смерті вождя Жуков розповідав, що Сталін боявся війни. Раз так, то слід було посадити полохливого Сталіна в куточок і перед ним розіграти оборонну битву: не бійся, товаришу Сталіне, якщо німці на восьму добу вийдуть до Барановичів, ми виставимо на шляху танкових колон сто тисяч протитанкових мін! А за мінними полями ми вже в мирний час викопаємо протитанкові рови! А тут у лісах посадимо партизанів! А ось тут у нас у засідці винищувально-протитанкова артилерійська бригада!

Але Жуков ніякої гри на оборонну тему не проводив. Але ж дивно.

Найсмішніше в цій історії от що: Жуков безліч разів розповідав про те, як він плани Гітлера передбачив, однак стратегічний геній ніколи ніде ні словом не обмовився про те, що ж слід було зробити, щоб уникнути розгрому? Виходить, що мудрість Жукова якась однобока. Давайте на пару хвилин повіримо розповідям великого полководця і уявимо фінал першої стратегічної гри в січні 1941 року. Командувач Київського військового округу генерал армії Жуков демонструє вождю: ось, товаришу Сталіне, таким чином Гот і Ґудеріан розіб'ють Павлова. Товариш Сталін бачить розгром, безпорадно розводить руками і нічого більше не робить. А ми запитаємо: невже Сталін не висловив інтересу, як же вирішити проблему оборони Білорусії? Невже він не запитав Жукова: так що ж ти пропонуєш робити в такій ситуації?

За розповіддю Жукова виходить, що Сталін вирішення проблеми не шукав. Жуков продемонстрував Сталіну, яким чином німці розіб'ють Павлова, на тому всі й заспокоїлися. Сталін просто покартав Павлова за те, що той програв битву на картах, надав йому чергове звання, ввів його в п'ятірку своїх вищих генералів і більше про оборону Білорусії ні разу не згадав.

Давайте посміємося над Сталіном. Дурник, він і є дурник. До того ж і боягуз. Але Жуков же геній! Невже Жукову не цікаво знайти рішення проблеми?

Жукову, якщо він дійсно передбачав дії противника, слід було сказати Павлову: давай, Дмитре Григоровичу, сядемо удвох, побалакаємо. Давай рішення проблеми знайдемо. Сам ти дурень, на грі рішення знайти не зміг. Скінчилася гра. Але рішення все одно шукати треба! Твої війська - правий сусід військ мого Київського округу. Чорт з тобою, якщо тебе розіб'ють. Але якщо німці нападуть і на восьмий день вийдуть до Барановичів, то це загроза моїм військам на Україні. Вони розіб'ють тебе і вийдуть у фланг мого Київського округу, з Білорусії вони можуть вдарити в мій тил.

Жуков був зобов'язаний шукати спосіб зупинити танкові клини Гота і Ґудеріана в Білорусії з багатьох причин.

По-перше, заради самозбереження: Павлов - правий сусід.

По-друге, Жуков - російський генерал. Назріває розгром надпотужного угруповання Червоної Армії в Білорусії. З простої любові до свого народу, своєї країни і своєї армії, патріот Жуков зобов'язаний був знайти спосіб протистояння вторгненню і повідомити його і Павлову, і Сталіну.

По-третє, заради спортивного інтересу, просто заради того, щоб вирішити головоламку. Ось гімнастика для мозку: відомо, як буде діяти сторона нападу, але не відомо, що ж робити стороні оборони. Павлов на стратегічній грі знайти рішення не зумів. Тому рішення, інтересу заради, повинен був знайти Жуков. Він повинен був поставити себе на місце Павлова і збагнути, що ж слід робити командувачу Західного фронту для того, щоб пророкування не втілились у жахливу реальність.

По-четверте, заради кар'єрних інтересів. Виникла можливість відзначитися. Жуков показав Сталіну, як німці будуть діяти в перші дні війни. Тут же слід було показати товаришеві Сталіну зворотний фокус: не треба боятися, товаришу Сталіне, я б, на місці Павлова, вчинив ось так. Ось, товаришу Сталіне, рішення: якщо німці будуть діяти таким чином, ми їм протиставимо контрманевр.

По-п'яте, через кілька днів після гри Жуков був призначений начальником Генерального штабу. Тепер він уже не сусід Павлова, а прямий йому начальник. Жуков знає, що німці нападуть і на восьмий день можуть вийти до Барановичів. Крім того Жуков знає, що Павлов зупинити вторгнення не зуміє. Павлов не знає, як треба діяти. Якщо так, прямий обов'язок Жукова - знайти рішення для Павлова. Жуков мав Павлову наказати: дій ось так, так і так, он там копай протитанкові рови, тут став 4-у армію у глуху оборону, з цього рубежу готуй контрудар 6-го мехкорпусу, тут став мінні поля, відводь авіацію з прикордонних аеродромів, вивозь стратегічні запаси подалі від кордонів, проведи евакуацію сімей військовослужбовців у центральні райони країни. Якщо Павлов не здатний командувати, Жуков повинен був поставити перед Сталіном питання про усунення Павлова. Але Жуков чомусь це питання не ставив. Якщо Павлов не здатний командувати, а змістити його неможливо, начальник Генерального штабу Жуков був зобов'язаний зв'язатися прямо з командувачами армій і командирами корпусів і дивізій: у разі нападу, що ви маєте намір робити? Як маюте намір відбиватися? Жуков був зобов'язаний