Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

докладає величезних зусиль для створення достатньої кількості інтелектуальних робочих місць для свого контингенту нових випускників ВНЗ, кількість яких стрімко зростає. У середині 2013 року китайська влада визнала, що лише близько половини випускників тамтешніх ВНЗ змогли того ж року працевлаштуватися, тоді як понад 20 % випускників попередніх років так і залишилися без роботи; та наведені цифри явно перебільшені, бо в Китаї повноцінною зайнятістю вважаються також роботи з неповним робочим днем, робота поза штатом, навчання в аспірантурі, а також робочі місця, створені відповідно до державної програми забезпечення зайнятості [52].

Донині незадовільне володіння англійською та іншими європейськими мовами значною мірою обмежувало можливості кваліфікованих працівників з Китаю агресивно конкурувати у сфері офшорної галузі. Але, знову ж таки, невдовзі технологія, скоріш за все, остаточно зруйнує і цей бар’єр. Не промине багато часу, і технології типу нейронних мереж глибинного навчання перенесуть миттєвий машинний голосовий переклад з царини наукової фантастики до царини реального світу — і це може статися буквально протягом кількох наступних років. В червні 2013 року Гуґо Барра, директор програми Android у компанії Google, зазначив, що він прогнозує появу протягом найближчих кількох років функціонального «універсального перекладача», якого можна буде використовувати як в особистому спілкуванні, так і в телефонних розмовах. Барра зауважив, що компанія Google вже створила «майже ідеальний» пристрій для перекладу в реальному часі з англійської на португальську і навпаки [53]. Оскільки дедалі більше рутинних інтелектуальних операцій стають жертвами автоматизації в усіх країнах світу, неминучою є така ситуація, коли конкуренція посилиться настільки, що під загрозою автоматизації опиниться навіть той швидко зниклий сегмент робіт, що наразі залишаються поза межами досяжності машин. Найкмітливіші з кмітливих матимуть при цьому значну перевагу, і вони без коливань скеровуватимуть свої погляди поза межі національних кордонів. За відсутності бар’єрів на шляху віртуальної імміграції, перспективи зайнятості для не-елітних працівників із вищою освітою в країнах з розвиненою економікою можуть виявитися вельми похмурими.

Освіта й співпраця з машинами

З тим, як прогресує технологія і дедалі більше робочих місць стають вразливими до автоматизації, традиційний спосіб розв’язання проблеми зайнятості завжди полягав у тому, що працівникам пропонували підвищувати свій освітній і фаховий рівень, щоб вони мали змогу виконувати нові завдання, які потребують вищої кваліфікації. Як уже йшлося в розділі 1, мільйони малокваліфікованих робіт в таких сферах, як ресторани швидкого харчування та роздрібна торгівля, опинилися в зоні ризику через те, що в ці сфери почали агресивно вторгатися ро́боти й технології самообслуговування. Можна не сумніватися, що робітникам пропонуватимуть підвищення освітнього й фахового рівня як шлях виходу з ситуації, що складається. Одначе основна ідея того розділу полягала в тім, що конкурентна боротьба, яка триває між технологією та освітою, підходить, імовірно, до свого завершального етапу: машини вже починають націлюватися й на ті робо́ти, які потребують вищого рівня кваліфікації.

Серед економістів, які в курсі цієї тенденції, починає входити в моду нова розхожа банальність: мовляв, працівники майбутнього будуть співпрацювати з машинами. Особливо заповзятими прихильниками цієї ідеї є Ерік Брінйольфсон та Ендрю Макефі з Массачусетського технологічного інституту; вони радять працівникам «конкурувати спільно з машинами», а не проти них.

Може це й мудра порада, утім аж ніяк не нова. Навчитися співпрацювати з панівною технологією завжди було надійною кар’єрною стратегією. Ми часто називали це «засвоєнням комп’ютерних навичок». Однак нам слід бути дуже скептичними з приводу того, що вищезгадана нова-стара порада спричиниться до адекватного вирішення нагальних проблем, бо інформаційна технологія продовжує свій невпинний експонентний наступ.

Зразковим прикладом цієї ідеї симбіозу між машинами та людьми стала відносно маловідома гра в «фрістайл-шахи». Понад десять років по тому, як комп’ютер Deep Blue виробництва компанії ІВМ переміг світового чемпіона з шахів Ґаррі Каспарова, набуло поширення переконання в тому, що у змаганні один на один машини стали тепер непереможними. Одначе фрістайл-шахи — це командний вид спорту. Групи людей, кожен з яких особисто не обов’язково має бути гравцем світового рівня, змагаються одна з одною, і їм дозволено вільно консультуватися з комп’ютерними програмами під час оцінки кожного ходу. Станом на 2014 рік команди людей з доступом до численних шахових алгоритмів здатні перемогти будь-якого чисто комп’ютерного шахіста.

З ідеєю про те, що на робочих місцях майбутнього пануватиме співпраця людей з машинами, а не повна автоматизація, пов’язана ціла низка проблем. Перша полягає в тому, що беззаперечне й постійне панування людино-машинних команд у шахах «фрістайл» іще не є абсолютно доведеним фактом. Як на мене, то процедура, якою користуються ці змішані команди, а саме оцінювання й порівняння результатів від різних шахових алгоритмів перед тим, як зробити найкращий хід, видається до бентежності подібною до тієї процедури, яку виконує Watson, коли запускає сотні інформаційно-пошукових алгоритмів, а потім успішно розташовує отримані результати за ранжиром. Гадаю, не буде великим перебільшенням сказати, що комп’ютер-шахіст, який функціонує за принципом МЕТА (тобто за методом автоматичного реферування текстів та виділення ключових слів) і має доступ до множинних алгоритмів, у підсумку зможе завдати поразки командам, що складаються з людей — особливо, коли важливим чинником гри стане швидкість.

По-друге, навіть якщо людино-машинний командний принцип дійсно забезпечуватиме інкрементні переваги в майбутньому, виникає одне важливе запитання: а чи схочуть роботодавці здійснювати інвестиції, необхідні для реалізації цих переваг? Попри ті гасла, якими корпорації бомбардують своїх працівників, насправді більшість підприємств не готові платити значні додаткові кошти за показники «світового рівня», коли йдеться про переважну частину тієї рутинної роботи, яка потрібна для їхньої діяльності. Якщо у вас є стосовно цього якісь сумніви, то раджу вам зателефонувати своєму інтернет-провайдеру. Підприємства робитимуть інвестиції в ті сфери, що є критично важливими для їхньої основної компетенції, тобто в ті види діяльності, які дають підприємству перевагу над його конкурентами. І знову ж таки — цей сценарій не є чимось новим. А найважливішим є те, що він не спричиняється до залучення нових працівників. Ті індивіди, яких підприємства потенційно можуть найняти для того, щоб сполучити їх з найкращими з наявних технологій, це ті самі